Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Відступ від попередніх правових висновків ВС у постанові ОП КГС ВС від 15.07.2022 у справі №921/184/21.
Правова позиція ВС ОП КГС: «Договори транспортування природного газу за своєю правовою природою є договорами про надання послуг, виходячи зі спеціального регулювання, встановленого законодавством про ринок природного газу. У випадку надання доступу до потужності на період однієї газової доби додатки 1 та 2 до Договору транспортування природного газу не укладаються».
Ухвалою ВС від 09.06.2022, справу №921/184/21 передано на розгляд ВС у складі ОП КГС з підстав необхідності відступити від висновку щодо застосування норм статей 306, 307, частини 5 статті 315 ГК України у подібних правовідносинах.
ВС дійшов висновку, що договір транспортування природного газу є договором, який передбачає надання трьох видів послуг, а його істотні умови визначені ст.901 ЦК України та спеціальним законодавством - Законом «Про ринок природного газу», Кодексом ГТС, Типовим договором.
Відсутність додатків, які самі сторони в договорі визнали його невід`ємною частиною, тобто такими що за змістом є обов`язковими, а отже, й істотними в контексті предмета договору, за звичайних обставин мала б свідчити про неукладеність договору. До того ж обов`язковість названих додатків до договору транспортування, виходячи з наведених приписів законодавства, передбачена й безпосередньо законом.
Водночас не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону (постанова ВП ВС від 05.06.2018 у справі №338/180/17).
Фактичне виконання сторонами спірного договору виключає кваліфікацію цього договору як неукладеного. Зазначена обставина також виключає можливість застосування до спірних правовідносин приписів ч.8 ст.181 ГК України, за змістом якої визнання договору неукладеним (таким, що не відбувся) може мати місце на стадії укладення господарського договору, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних його умов.
Подібний правовий висновок викладено у постанові ВС від 11.10.2018 зі справи №922/189/18.
Здійснення господарської діяльності відповідачем як Оператором ГРМ з розподілу природного газу знаходиться у прямій залежності від того, що з газотранспортної системи позивача мають надходити до газорозподільної системи відповідача обсяги природного газу, які останній розподіляє приєднаним до його мережі споживачам. У випадку неукладання додатку 1 до Договору- відповідачем, як замовником послуг транспортування, не визначається замовлений обсяг потужності, право користування яким позивач як Оператор газотранспортної системи надає на гарантованій (постійній) та/або переривчастій основі на річний, квартальний або місячний період.
Використання гарантованої та/або переривчастої потужності на добу наперед не обумовлюється підписанням вказаного додатку.
Отже, виходячи зі змісту положень Договору, у випадку надання доступу до потужності на період однієї газової доби додатки 1 та 2 до Договору не укладаються, що помилково не врахував суд першої інстанції.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд зазначив, що ані рахунки на оплату, ані звіти про використання замовленої потужності не містять формул та порядку здійснення відповідного розрахунку (з урахуванням того, що додатковою угодою до Договору внесено зміни, у тому числі до формули обрахунку перевищення замовником замовленої потужності), що позбавляє можливості здійснити перевірку розрахунків, звітів про використану потужність, а отже, і встановити правомірність чи неправомірність заявленої позивачем суми позовних вимог.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що відхилення таких висновків суду першої інстанцій апеляційний суд зробив без належного мотивування. На порушення вимог ст.73- 80, 86, 236-238, 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не дослідив зібраних у справі доказів та не надав їм належної правової оцінки, пославшись лише на їх належність та допустимість, при цьому не перевірив відповідності відображених у них даних та правильності розрахунку заявлених до стягнення сум з урахуванням висновків місцевого господарського суду.
Судом не з`ясовувались обставини того, чи вплинуло неукладення сторонами додатку 3 до Договору на можливість здійснення позивачем остаточних алокацій щодобових подач та відборів відповідача у відповідних точках входу / виходу, а отже, і на розрахунок величини використаних відповідачем обсягів потужності точок входу / виходу.
Апеляційний суд зазначив, що строк оплати послуг, наданих у період з травня до грудень 2019 року, настав з 15.05.2019 до 15.01.2020. Однак за умовами Договору (в редакції додаткової угоди) замовник зобов`язаний здійснити оплату вартості перевищення договірної потужності за кожен день такого перевищення до 20 числа місяця, наступного за звітним.
За таких обставин передчасним є і висновок суду апеляційної інстанції щодо пропуску позивачем строку позовної давності. При цьому, апеляційний суд помилково застосував до спірних правовідносин спеціальний шестимісячний строк позовної давності, передбачений ч.5 ст.315 ГК України.
За результатами перегляду справи в касаційному порядку ОП КГС ВС відступила від висновків ВС, викладених у постановах від 16.07.2020 зі справи №920/206/19, від 23.07.2020 зі справи №920/180/19, від 08.12.2021 зі справи №904/949/21, про те що договори транспортування природного газу за своєю правовою природою є договорами перевезення вантажу і до правовідносин за ними підлягають застосуванню положення ст.306, 307, 315 ГК України, оскільки зазначені договори за своєю правовою природою є договорами про надання послуг, виходячи зі спеціального регулювання, встановленого законодавством про ринок природного газу.
_03_03.png)
