До відома: Кумара Кешава та Кумарі Ручіка!

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

 

27 травня 2026 року

м. Одеса

Справа № 916/4249/24

м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Південно-західного апеляційного господарського суду №1

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

         суддів: Діброви Г.І.,

                     Ярош А.І.,

секретар судового засідання – Полінецька В.С.,

 

за участю представників учасників судового процесу:

від позивача: Сандуляк С.А., за довіреністю;

від відповідача-1: не з’явився;

від відповідача-2: не з’явився;

від відповідача-3: не з’явився;

від третьої особи: не з’явився;

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Кумара Кешава

на рішення Господарського суду Одеської області

від 18 червня 2025 року (повний текст складено 01.07.2025)

у справі № 916/4249/24

за позовом: Акціонерного товариства “РАЙФФАЙЗЕН БАНК”

до відповідачів: 1) Приватного підприємства “ЕКОФРЕШ”;

                              2) Приватного акціонерного товариства “РАДУЖНЕ”;

                              3) Кумара Кешава

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Кумарі Ручіка 

про: солідарне стягнення заборгованості за Кредитним договором від 27.07.2022 № 010/Д2-КБ/З/68 в розмірі 12 798 387,21 грн., з якої 12 610 000,00 грн. – сума основного боргу, 188 387,21 грн. – відсотки

 

суддя суду першої інстанції: Шаратов Ю.А.,

місце винесення рішення: м. Одеса, просп. Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду

В судовому засіданні 27.05.2026, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

 

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2024 року Акціонерне товариство (АТ) “РАЙФФАЙЗЕН БАНК” (далі також - позивач, БАНК) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Приватного підприємства (ПП) “ЕКОФРЕШ” (далі також – відповідач-1), Приватного акціонерного товариства (ПрАТ) “РАДУЖНЕ”(далі також – відповідач-2) та фізичної особи Кумару Кешаву (далі також – відповідач-3) про солідарне стягнення заборгованості за Кредитним договором від 27.07.2022 № 010/Д2-КБ/З/68 у загальному розмірі 12 798 387,21 грн., з яких: 12 610 000,00 грн. – сума основного боргу, 188 387,21 грн. – відсотки.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням Приватним підприємством “ЕКОФРЕШ” своїх зобов’язань за Кредитним договором від 27.07.2022 № 010/Д2-КБ/З/68 щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування ними.

Оскільки виконання зобов`язань відповідача-1 за вказаним Кредитним договором забезпечено Договорами поруки, укладеними між поручителями – ПрАТ “РАДУЖНЕ” та фізичною особою Кумаром Кешаву і кредитором - АТ “РАЙФФАЙЗЕН БАНК”, позивач вважає, що спірні суми необхідно стягнути з відповідачів солідарно.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 18.06.2025 у справі №916/4249/24 (суддя Шаратов Ю.А.) позов задоволено у повному обсязі. Стягнуто солідарно з Приватного підприємства “ЕКОФРЕШ”, Приватного акціонерного товариства “РАДУЖНЕ”, Кумара Кешава на користь Акціонерного товариства “РАЙФФАЙЗЕН БАНК” 12 610 000,00 грн. – суми основного боргу, 188 387,21 грн. – відсотків та витрати на сплату судового збору в розмірі 153 580,65 грн. Відмовлено у задоволенні заяви Приватного підприємства “ЕКОФРЕШ” про відстрочення виконання рішення Господарського суду Одеської області у справі №916/4249/24.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку про належне обґрунтування та підтвердження Банком заявлених позовних вимог наданими доказами.

Разом із тим, відмовляючи у задоволенні заяви відповідача-1 про відстрочення виконання рішення суду, місцевий господарський суд зазначив, що ПП “ЕКОФРЕШ” не подало належних та допустимих доказів, які б свідчили про реальну можливість виконання судового рішення у разі надання відстрочки.

Суд також врахував, що надання такої відстрочки за встановлених обставин призведе до порушення балансу інтересів сторін та не забезпечить справедливого співвідношення між негативними наслідками для боржника і законним інтересом стягувача у своєчасному виконанні рішення суду.

Крім того, суд першої інстанції звернув увагу на те, що за відсутності доказів наміру боржника добровільно виконати рішення суду, відстрочення його виконання фактично створюватиме умови для ухилення від виконання зобов’язань. Також суд врахував наявність інфляційних процесів в економіці держави, які у разі затягування виконання рішення можуть істотно та негативно позначитися на майнових інтересах стягувача.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Приватне підприємство “ЕКОФРЕШ” звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 18.06.2025 у справі №916/4249/24 в частині відмови у задоволенні заяви Приватного підприємства “ЕКОФРЕШ” про відстрочення виконання рішення Господарського суду Одеської області у справі №916/4249/24 (вх. № 19266/25 від 18.06.2025) та ухвалити нове рішення в цій частині, яким задовольнити клопотання Приватного підприємства “ЕКОФРЕШ” про відстрочення виконання рішення Господарського суду Одеської області від 18.06.2025 у справі №916/4249/24 до червня 2026 року.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.11.2025 апеляційну скаргу Приватного підприємства “ЕКОФРЕШ” залишено без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 18.06.2025 у справі №916/4249/24 залишено без змін.

25.11.2025 від представника відповідача-3 - Кумара Кешава через систему “Електронний суд” до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 18.06.2025 у справі №916/4249/24 в частині стягнення з відповідачів заборгованості за процентами у розмірі 188 387,21 грн. та ухвалити нове рішення в цій частині, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги, представника відповідача-3 - Кумара Кешава посилається на наступні обставини:

-     скаржник вважає, що позовні вимоги в частині стягнення 188   387,21 грн. відсотків за Кредитним договором не підлягають задоволенню, оскільки матеріали справи не містять належного обґрунтування розміру заборгованості з посиланням на детальні розрахунки з розбивкою по періодах нарахування, офіційні джерела інформації про розмір індексу UIRD на відповідні дати, а також докази дотримання банком договірних умов щодо максимальної межі процентної ставки;

-           суд першої інстанції не перевірив належним чином обґрунтованість та достовірність заявленої банком заборгованості, не звернув уваги на очевидні арифметичні невідповідності у розрахунках, не дослідив питання дотримання банком договірного обмеження процентної ставки на рівні 20 % у період воєнного стану;

-           грошові кошти були списані з рахунків скаржника з порушенням узгодженого порядку, передчасно, вже через два дні після направлення Поручителю відповідної вимоги, без надання реальної можливості добровільно виконати зобов’язання за Кредитним договором.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.12.2025 у складі судді-доповідача Савицького Я.Ф., суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Кумара Кешава на рішення Господарського суду Одеської області від 18.06.2025 у справі №916/4249/24. Призначено справу №916/4249/24 до розгляду на 11 березня 2026 року об 11:30 год.

Між тим, у зв`язку з перебуванням у відрядженні    судді-учасника колегії Діброви Г.І. з 09.03.2026 по 13.03.2026 відповідно до наказу голови суду від 03.03.2026 №27-в, зазначене судове засідання у справі №916/4249/24 не відбулося, про що складено відповідну довідку судового засідання. У вказаній довідці також зазначено, що про дату, на яку буде призначено розгляд справи, учасники справи будуть повідомлені додатково.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Разом з цим судова колегія враховує заявлене клопотання представника Акціонерного товариства “РАЙФФАЙЗЕН БАНК” про надання останньому можливості брати участь у судовому засіданні поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів – через систему відеоконференцзв’язку “EasyCon”, та вважає за необхідне провести наступне судове засідання у даній справі в режимі відеоконференції, з урахуванням технічних можливостей у суді та з використанням системи відеоконференцзв`язку “EаsyCon”, забезпечивши участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами суду представнику Акціонерного товариства “РАЙФФАЙЗЕН БАНК”.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.03.2026 у складі судді-доповідача Савицького Я.Ф., суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І., повідомлено учасників справи №916/4249/24, що її розгляд відбудеться 13 травня 2026 року о 12:00 год. в режимі відеоконференції, за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення “EasyCon”.

29.12.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду від АТ “Райффайзен Банк” надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач не погоджується з останньої, вважає її необґрунтованої, у зв’язку з чим просить рішення Господарського суду Одеської області від 18.06.2025 у справі №916/4249/24 в оскаржуваній частині залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Зокрема, Банк звертає увагу на те, що протягом розгляду судової справи в суді першої інстанції, апелянтом вживалися дії спрямовані на затягування розгляду справи та ухилення від виконання зобов’язання, такі як: подання зустрічних позовів про визнання кредитних договорів, договорів поруки недійсними. Вказані дії, на переконання Банку, прямо та безпосередньо вказуються на намір відповідачів ухилитися від виконання зобов’язань з повернення кредитних коштів. В контексті наведеного, позивач вказує, що апелянтом жодним чином не аргументована позиція щодо надання відстрочки саме до червня 2026 року.

Крім того, Банк вказує, що Кумара Кешава не подано як до суду першої інстанції, так і до суду апеляційної інстанції, жодних доказів щодо неможливості виконання рішення суду іншими відповідачами у справі, які несуть солідарну відповідальність перед позивачем. Також, відсутні докази, які б підтверджували не можливість виконання боржником рішення суду на поточний момент, а також можливих шляхів погашення заборгованості після надання відстрочки виконання судового рішення.

Водночас, позивач наголошує на тому, що Поручителем не виконувались зобов’язання і раніше зі сплати нарахованих відсотків, а саме з 01.01.2024.

13.05.2026 через систему “Електронний суд” від представника Приватного підприємства “ЕКОФРЕШ” надійшло клопотання про залучення додаткових пояснень у справі щодо нікчемності правочину, відповідно до якого в судовому засіданні представник відповідача просив залучити додаткові пояснення до матеріалів справи, та притяти вказані пояснення до розгляду та врахувати викладену в них правову позицію при ухваленні постанови за результатами апеляційного перегляду.

У зазначених поясненнях представник відповідача просить суд звернути увагу на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.03.2026 у справі № 905/238/23.

Також у додаткових поясненнях просить суд апеляційної інстанції перевірити правомірність нарахування відсотків саме з урахуванням дійсності додаткових угод, на підставі яких банк змінював процентну ставку та здійснював відповідні нарахування.

Вказане клопотання залишено колегією суддів без задоволення з огляду на наступне.

Як вбачається зі змісту поданих додаткових пояснень, представник Приватного підприємства “ЕКОФРЕШ” фактично просить суд апеляційної інстанції надати оцінку дійсності додаткових угод до Кредитного договору та перевірити правомірність нарахування процентів з урахуванням можливого нікчемного характеру відповідних правочинів, посилаючись при цьому на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 19.03.2026 у справі №905/238/23.

Разом із тим колегія суддів зазначає, що предметом апеляційного перегляду у даній справі є законність та обґрунтованість рішення Господарського суду Одеської області від 18.06.2025 у справі №916/4249/24 виключно в частині стягнення заборгованості за процентами у розмірі 188 387,21 грн. в межах доводів та вимог апеляційної скарги Кумара Кошова.

Водночас під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідачами не заявлялось вимог щодо визнання нікчемними чи недійсними додаткових угод до Кредитного договору, не ставилось питання щодо недійсності правочинів, а також не надавались відповідні докази чи правові обґрунтування на підтвердження таких обставин.

Відповідно до положень статей 13, 74, 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги і не приймає до розгляду нові підстави заперечень чи нові обставини, які не були предметом дослідження суду першої інстанції, якщо учасником справи не доведено неможливість їх подання раніше з причин, що об’єктивно від нього не залежали.

При цьому подані додаткові пояснення фактично спрямовані на зміну підстав заперечень проти позову та містять нові доводи щодо нікчемності правочинів, які не були предметом розгляду місцевого господарського суду.

Колегія суддів також враховує, що сама по собі наявність правової позиції Верховного Суду в іншій справі не є безумовною підставою для виходу суду апеляційної інстанції за межі предмета та підстав апеляційного перегляду у конкретній справі.

Крім того, питання дійсності чи нікчемності додаткових угод до Кредитного договору не є предметом розгляду у даній справі та не входить до предмета доказування у межах заявлених позовних вимог і доводів апеляційної скарги.

За таких обставин підстав для прийняття та врахування поданих додаткових пояснень при вирішенні спору колегія суддів не вбачає.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.05.2026 у складі судді-доповідача Савицького Я.Ф., суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І., повідомлено учасників справи №916/4249/24 що її розгляд відбудеться 27.05.2026 року об 11:15 год. в режимі відеоконференції, за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення “EasyCon”.

27.05.2026, до початку судового засідання від представника Приватного підприємства “ЕКОФРЕШ” надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи, на іншу дату у зв’язку з тим, що адвокат ПП “ЕКОФРЕШ” - Гамей В., не може представляти інтереси підприємства, оскільки право на заняття адвокатською діяльністю було зупинено згідно п.3 ч.1 ст.31 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, строком на 3 місяці на підставі рішення ВКДКА № V-005/2025 від 16.05.2025.

Розглянувши вказане клопотання, судова колегія відмовляє у задоволенні останнього, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч. 11, 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Тобто, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

Зазначаючи підстави для відкладення розгляду справи, представник апелянта будь-яких доказів на підтвердження вказаних ним обставин суду не надає.

Крім цього, апеляційний суд констатує, що Приватне підприємство “ЕКОФРЕШ” був завчасно повідомлений про дату, час і місце розгляду справи і, відповідно, мав достатньо часу забезпечити явку в судове засідання іншого представника (при цьому, не тільки адвоката, враховуючи можливість брати участь у судових засіданнях особисто - в порядку самопредставництва), оскільки діюче законодавство не обмежує представництво інтересів в суді певним колом осіб.

Водночас, суд враховує, що свою позицію у даній справі Приватним підприємством “ЕКОФРЕШ” викладено у додаткових поясненнях у даній справі в суді апеляційної інстанції.

Судова колегія відзначає, що Приватним підприємством у клопотанні про відкладення розгляду справи не наведено жодних об`єктивних причин, які унеможливлюють розгляд справи за відсутності його представника: суду не заявлено про необхідність надання додаткових доказів, клопотань або інших заяв, які апелянт не мав можливості своєчасно подати суду, які могли б вплинути на встановлені судом першої інстанції обставини.

З огляду на вищезазначені обставини, враховуючи необхідність дотримання розумних строків розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що в даному випадку неможливість явки Приватного підприємства “ЕКОФРЕШ” не позбавляє суд права вирішити спір, з урахуванням того, що судом присутність сторони в судовому засіданні при апеляційному перегляді даної справи не визнавалась обов’язковою.

Таким чином, клопотання Приватного підприємства “ЕКОФРЕШ”  про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає, оскільки повідомлені ним причини неявки судом поважними не визнаються.

27.05.2026 від представника Акціонерного товариства “РАЙФФАЙЗЕН БАНК” надійшли додаткові пояснення у справі, відповідно до яких просив прийняти зазначені пояснення до уваги при розгляді даної справи.

У зазначених поясненнях представником Акціонерного товариства зазначені наступні обставини:

-     пояснення Приватного підприємства “ЕКОФРЕШ” щодо нікчемності правочину надійшли до суду 13.05.2026, з порушенням всіх наданих строків для подання документів у даній справі;

-           у додаткових поясненнях представник Приватного підприємства “ЕКОФРЕШ” не надає обґрунтування неможливості неподання таких пояснень до суду першої інстанції з причин, що об’єктивно не залежали від нього;

-           подання додаткових пояснень до суду з боку приватного підприємства в даному випадку є зловживання процесуальними правами для затягування розгляду даної справи.

Також у зазначених додаткових поясненнях, Акціонерним товариством “РАЙФФАЙЗЕН БАНК” зазначено, що  для застосування обмежень, передбачених ст.13 Закону України “Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться бойові дії або тимчасово окупованих РФ”, необхідним є не лише факт визнання відповідної території тимчасово окупованою, а й наявність окремого рішення КМУ про поширення обмежень, визначених цією статтею.

В судове засідання 27.05.2026, яке проводилось в режимі відеоконференції, з’явився лише представник Банку, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині без змін.

Представники відповідачів та третьої особи у судове засідання не з’явились. Про день, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належними чином.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов’язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників відповідачів та представника третьої особи.

У судовому засіданні 27.05.2026 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Згідно зі ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об’єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи в межах апеляційних вимог, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.

Предметом апеляційного оскарження та, відповідно, апеляційного розгляду у цій справі є ухвалене судове рішення в частині стягнення з відповідачів, заборгованості за процентами у розмірі 188   387,21 грн.

Враховуючи вказане, колегія суддів перевіряє законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення саме в частині стягнення з відповідачів процентів у розмірі 188   387,21 грн.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджено матеріалами справи, 07.09.2021 між Акціонерним товариством “Райффайзен Банк” (надалі – Банк, Кредитор) та Приватним підприємством “ЕКОФРЕШ” (надалі – Позичальник, Боржник) було укладено Генеральний договір на здійснення кредитних операцій № 01/Д2-КБ/2808 у межах програми DCFTA Agreement Initiative East, разом зі всіма подальшими змінами та доповненнями (далі – Генеральний договір).

Згідно з пунктом 1.1 Генерального договору Кредитор зобов’язувався здійснювати кредитні операції на користь Позичальника в межах Загального ліміту та відповідних Сублімітів, визначених пунктами 1.2 та 1.3 договору, у порядку, передбаченому статтею 2 договору. У свою чергу Позичальник зобов’язувався належним чином виконувати всі обов’язки, що випливають із умов кредитних операцій, Генерального договору, Умов та окремих договорів, а також забезпечити повне погашення заборгованості у строки, встановлені для відповідної кредитної операції.

Пунктом 1.2 Генерального договору встановлено Загальний ліміт у розмірі 50 000 000,00 грн. Кінцевим строком дії Загального ліміту визначено 30 грудня 2026 року або іншу дату, визначену відповідно до статті 8 Генерального договору.

Відповідно до пункту 2.1 Генерального договору кредитні операції, передбачені пунктом 1.3 договору, здійснюються на підставі окремих договорів, укладених між Кредитором та Позичальником, з урахуванням положень Генерального договору та Умов. Такі договори визначають особливості відповідної кредитної операції, зокрема розмір ліміту, валюту, строки та порядок погашення заборгованості, а також можуть містити інші умови та графіки погашення.

Згідно з пунктом 5.1 Генерального договору Позичальник зобов’язаний здійснювати погашення заборгованості у строки та порядку, визначені Генеральним договором і відповідними договорами, але не пізніше останнього дня строку дії ліміту відповідної кредитної операції. Комісія за обслуговування Загального ліміту підлягає сплаті не пізніше останнього дня строку дії Загального ліміту.

Розділом “Визначення термінів” Генерального договору передбачено, зокрема, такі поняття: “Дефолт”, “Договори забезпечення”, “Загальний ліміт”, “Ліміти”, “Погашення заборгованості”, “Поручитель”, “Проценти”, “Строк кредитної операції”, “Субліміт” та інші, які регулюють порядок виконання сторонами своїх зобов’язань.

17.06.2022 між сторонами була укладена Додаткова угода № 01/Д2-КБ/2808/1, якою внесені зміни до пункту 1.3 Генерального договору. Зокрема, сторони погодили Субліміт у розмірі 20 000 000,00 грн із кінцевим строком його дії до 31 липня 2022 року та процентною ставкою 10,5 % річних. Цільовим призначенням кредитування визначено фінансування витрат, пов’язаних із поточною діяльністю Позичальника.

27.07.2022 сторони уклали Додаткову угоду № 01/Д2-КБ/2808/2, якою Генеральний договір було доповнено підпунктом 1.3.1.2. Відповідно до нього Субліміт встановлено у розмірі 12 610 000,00 грн, але не більше максимального розміру кредиту, визначеного умовами Програми. Строк дії Субліміту встановлено до 31 грудня 2022 року. Процентна ставка визначалась як змінювана та розраховувалась за формулою: UIRD (3 міс.) + 7 %. Кредит надавався для погашення заборгованості за Кредитним договором № 010/Д2-КБ/2809 від 07.09.2021 з можливістю подальшого використання коштів на фінансування поточної діяльності.

31.08.2022 сторони уклали Додаткову угоду № 01/Д2-КБ/2808/3, якою строк дії Субліміту продовжено до 30 грудня 2023 року.

29.01.2024 укладено Додаткову угоду № 01/Д2-КБ/2808/4, відповідно до якої строк дії Субліміту продовжено до 30 червня 2024 року, а процентну ставку встановлено у розмірі 5 % річних для кредитів з невідновлювальним лімітом. Також Генеральний договір було доповнено пунктом 7.4, яким Позичальник та Поручителі зобов’язувались надати інформацію щодо реалізації заставного майна, джерел погашення заборгованості та наявності активів на тимчасово окупованих територіях.

27.07.2022 в межах Генерального договору між АТ “Райффайзен Банк” та ПП “ЕКОФРЕШ” було укладено Кредитний договір № 010/Д2-КБ/3/68 “Відновлювальна кредитна лінія для корпоративних клієнтів” (далі – Кредитний договір).

Відповідно до умов Кредитного договору ліміт кредитної операції становив 12 610 000,00 грн у межах Субліміту, визначеного Генеральним договором. Кінцевим строком дії ліміту було визначено 31 грудня 2022 року.

Пунктом 1.9 Кредитного договору передбачено, що проценти за користування кредитом сплачуються щомісячно, не пізніше останнього робочого дня кожного місяця, а остаточний розрахунок здійснюється в останній день строку дії Ліміту.

31.08.2022 сторони уклали Додаткову угоду № 010/Д2-КБ/3/68/1, якою продовжили строк дії Кредитного договору до 30 грудня 2023 року та уточнили цільове призначення кредиту.

29.01.2024 у зв’язку з виходом із Програми “Доступні кредити 5-7-9 %” сторони уклали Додаткову угоду № 010/Д2-КБ/3/68/2, якою Кредитний договір викладено у новій редакції. Зокрема, встановлено фіксовану процентну ставку у розмірі 5 % річних та визначено кінцевий строк дії Ліміту кредитної операції – 30 червня 2024 року.

Кредитор виконав свої зобов’язання належним чином та надав Позичальнику кредитні кошти у погодженому сторонами розмірі та строки, що відповідає умовам Генерального договору, Кредитного договору та вимогам статей 526, 530, 1054 Цивільного кодексу України.

Разом із тим Позичальник свої зобов’язання щодо своєчасного погашення кредитної заборгованості та сплати процентів не виконав, унаслідок чого утворилась прострочена заборгованість.

Судом встановлено, що станом на 01.07.2024 заборгованість ПП “ЕКОФРЕШ” за Кредитним договором № 010/Д2-КБ/3/68 від 27.07.2022 становила 12 940 283,08 грн, з яких:

   - 12 610 000,00 грн – заборгованість за тілом кредиту;

-  330 283,08 грн – заборгованість за процентами.

08.08.2024 в порядку договірного списання з рахунку Відповідача було списано 141 895,87 грн у рахунок погашення простроченої заборгованості за процентами.

Таким чином, непогашена заборгованість за процентами становить 188 387,21 грн, а загальна сума заборгованості, що підлягає стягненню за Кредитним договором № 010/Д2-КБ/3/68 від 27.07.2022, складає 12 798 387,21 грн, з яких:

-     12 610 000,00 грн – основна сума боргу;

-           188 387,21 грн – заборгованість за процентами.

Обставини укладання Договору поруки від 07.09.2021 № 12/Д2-КБ/3332.

07.09.2021 між Банком та Кумар Кешавом був укладений Договір поруки    № 12/Д2-КБ/3332 (далі – Договір поруки 2).

Розділ “Визначення термінів” Договору поруки містить наступні визначення:

“Позичальник” – це особа, зобов’язання якої за Основним договором забезпечуються порукою згідно цього Договору: Приватне підприємство “ЕКОФРЕШ”, код за ЄДРПОУ: 33536682, місцезнаходження якого: 74840, Херсонська. область, Каховський район, село Роздольне, КОМПЛЕКС БУДІВЕЛЬ, будинок, 6.

“Основний договір” – Генеральний договір на здійснення кредитних операцій №01/Д2-КБ/2808 від 07 вересня 2021 року (в рамках програми DCFTA Agreement Initiative East), який укладено між Позичальником і Кредитором, разом з Умовами проведення кредитних операцій та договорами до Генерального договору, якими ініціюється здійснення Кредитних операцій у межах Генерального договору, а також всіма змінами, додатками та додатковими угодами/договорами до них, що внесені та будуть внесені у майбутньому. Достатнім доказом того, що відповідний договір є невід’ємною частиною Генерального договору та підпорядковується всім його положенням, а отже є Основним договором для цілей цього Договору, є відповідне посилання в договорі на Генеральний договір. За відсутності такого посилання на Генеральний договір зацікавлена Сторона доводить належність договору до Генерального договору в загальному порядку іншими доказами (сукупністю доказів).

“Забезпечені зобов’язання” – всі та окремі зобов’язання Позичальника перед Кредитором за кредитними операціями, що випливають з умов Основного договору, у тому числі виникнуть у майбутньому, зокрема, щодо повернення суми Кредиту, сплати процентів за користування Кредитом, відшкодування сум, що сплачені Кредитором внаслідок виконання платежу за Гарантією, Акредитивом, зобов’язаннями за авальованими/врахованими/придбаним векселем, а також зобов’язання Позичальника щодо сплати вартості прав вимоги як поручителем або в наслідок зворотного відступлення за операціями Факторингового фінансування, щодо сплати комісій, пені, штрафів та інших платежів, у т.ч. відшкодування витрат та збитків Кредитора, пов’язаних з належним та неналежним виконанням Позичальником умов Основного договору.

Пунктом 1.1 Договору поруки 2 встановлено, що Поручитель зобов`язується відповідати перед Кредитором солідарно з Позичальником за виконання Забезпечених зобов`язань, у тому числі тих, що виникнуть у майбутньому, які випливають з умов Основного договору. Порукою за цим Договором забезпечується виконання Забезпечених зобов’язань у повному обсязі, включаючи, але не обмежуючись, сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків та сплату нарахованих відсотків відповідно до ст. 625 ЦК України сум тощо.

Пунктом 1.2 Договору поруки 2 встановлено, що Поручитель відповідає перед Кредитором у тому ж обсязі, що і Позичальник, в порядку та строки, визначені Основним договором, у тому числі, при виникненні підстав для дострокового повного/часткового виконання Забезпечених зобов’язань.

Відповідно до пункту 1.3 Договору поруки 2, без додаткового отримання попередньої згоди Поручителя (у тому числі без додаткового повідомлення Поручителя та без укладання додаткових угод до Договору), підписанням цього Договору Поручитель надає свою згоду на поширення поруки на будь-які зміни до Основного договору, внаслідок яких може бути збільшено розмір його відповідальності перед Кредитором.

Пунктом 1.4 Договору поруки 2 встановлено, що Поручитель погоджується та зобов’язується солідарно відповідати за виконання Забезпечених зобов’язань правонаступниками/спадкоємцями Позичальника.

Пунктом 2.1. Договору поруки 2, встановлено, що у випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) Позичальником всіх або окремих Забезпечених зобов’язань Кредитор набуває права вимагати від Поручителя виконання ним як солідарним боржником забезпечених зобов’язань та сплати заборгованості за забезпеченими зобов’язаннями, а Поручитель зобов’язаний виконати вимоги кредитора щодо виконання забезпечених зобов’язань та сплатити заборгованість за забезпеченими зобов’язаннями.

Поручитель зобов’язується здійснити виконання забезпечених зобов’язань протягом 5 робочих днів з дати отримання вимоги від Кредитора та в обсязі зазначеному в такій взмозі (пункт 2.2. Договору поруки 2).

Відповідно до п. 6.4 Договору поруки 2 повідомлення та інша кореспонденція між сторонами за Договором здійснюється у письмовій формі шляхом направлення рекомендованих листів на всі адреси зазначені в договорі та/або вручення відповідних документів під особистий підпис уповноваженого представника іншої сторони або іншим способом.

Крім зазначеного, Кредитор має право направляти договір, повідомлення, інформацію та інші документи в електронній формі з використанням інших погоджених сторонами систем електронної комунікації або на електронну адресу Поручителя: keshaw.kumar@agrosua.net.

Судом встановлено, що Вимога від 06.08.2024 вих.№ 188/2/696 про усунення порушень та виконання зобов'язань за Кредитним договором № 010/Д2-КБ/3/68 від 27.07.2022, який укладено до Генерального договору на здійснення кредитних операцій № 01/Д2-КБ/2808 від 07.09.2021 була направлена на електронну адресу Кумара Кешаву: keshaw.kumar@agrosua.net.

Вимога від 06.08.2024 вих. № 188/2/695 про усунення порушень та виконання зобов'язань за Кредитним договором № 010/Д2-КБ/3/68 від 27.07.2022, який укладено до Генерального договору на здійснення кредитних операцій № 01/Д2-КБ/2808 від 07.09.2021 була направлена на електронну адресу ПрАТ "РАДУЖНЕ": raduzhnoe@agrosua.net.

Однак вказані вимоги залишені без задоволення та погашення заборгованості   не відбувалось. Зазначені обставини і стали підставою для звернення Акціонерного товариства “РАЙФФАЙЗЕН БАНК” до суду з відповідним позовом.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.

Частинами першою та другою статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства,а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

За приписами частини першої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України,      по кредитному договору Банк зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених кредитним договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно із статтею 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Відповідно до частини першої статті 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Частиною першою статті 1050 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.

Частиною першою статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов’язання внаслідок односторонньої відмови від зобов’язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов’язання, сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно із частиною першою статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із частиною першою статті 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до статті 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги Кумара Кешава не спростовують встановлених судом першої інстанції обставин справи, не підтверджуються належними та допустимими доказами у розумінні статей 73, 74, 76 Господарського процесуального кодексу України та не свідчать про неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального чи процесуального права.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між Акціонерним товариством “Райффайзен Банк” та Приватним підприємством “ЕКОФРЕШ” виникли кредитні правовідносини на підставі Генерального договору на здійснення кредитних операцій № 01/Д2-КБ/2808 від 07.09.2021 та укладеного в його межах Кредитного договору № 010/Д2-КБ/3/68 від 27.07.2022, відповідно до умов яких Банк надав Позичальнику кредитні кошти у розмірі 12 610 000,00 грн., а Позичальник зобов’язався повернути кредит та сплачувати проценти за користування ним у строки та на умовах, визначених договором.

Факт надання Банком кредитних коштів підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими документами та сторонами не заперечується.

Водночас, Приватне підприємство “ЕКОФРЕШ” свої зобов’язання щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів належним чином не виконало, у зв’язку із чим станом на момент звернення Банку до суду утворилась заборгованість у загальному розмірі 12 798 387,21 грн., з яких 12 610 000,00 грн. — заборгованість за основною сумою кредиту та 188 387,21 грн. — заборгованість за процентами.

Заперечуючи проти стягнення процентів, апелянт посилається на відсутність належного та детального розрахунку заборгованості, ненадання Банком інформації щодо індексу UIRD, а також недотримання обмеження процентної ставки на рівні 20 % річних.

Однак колегія суддів вважає вказані доводи безпідставними з огляду на таке.

Матеріалами справи підтверджується, що 29.01.2024 між Банком та Позичальником була укладена Додаткова угода № 010/Д2-КБ/3/68/2, відповідно до якої Кредитний договір викладено у новій редакції та встановлено фіксовану процентну ставку у розмірі 5 % річних із кінцевим строком дії ліміту кредитної операції до 30.06.2024.

Отже, після внесення зазначених змін проценти за користування кредитом нараховувались за фіксованою процентною ставкою, а тому доводи апелянта щодо необхідності надання Банком додаткових відомостей про індекс UIRD та перевірки максимальної межі плаваючої процентної ставки не мають правового значення для правильного вирішення спору.

При цьому судом встановлено, що станом на 01.07.2024 заборгованість за процентами становила 330 283,08 грн., з яких 08.08.2024 Банком у порядку договірного списання було погашено 141 895,87 грн., унаслідок чого залишок несплачених процентів склав саме 188 387,21 грн.

Відповідний розрахунок заборгованості міститься у матеріалах справи, був предметом дослідження суду першої інстанції та відповідачами не спростований шляхом подання контррозрахунку або належних доказів неправильності нарахувань.

Саме лише посилання апелянта на недоведеність розрахунку без надання альтернативного обґрунтованого розрахунку чи доказів помилковості визначених Банком сум не може бути підставою для відмови у задоволенні позову.

Колегія суддів також враховує, що відповідно до статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Водночас відповідачем-3 не надано суду жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували неправильність здійснених Банком нарахувань.

Твердження апелянта про те, що грошові кошти були списані Банком з рахунків поручителя передчасно — через два дні після направлення відповідної вимоги — також відхиляються судовою колегією як необґрунтовані.

Так, відповідно до пункту 2.2 Договору поруки № 12/Д2-КБ/3332 Поручитель зобов’язаний виконати вимоги Кредитора щодо погашення заборгованості протягом 5 робочих днів з дати отримання вимоги.

Разом із цим, як вірно встановлено судом першої інстанції, строк виконання основного зобов’язання настав 30.06.2024, тобто після спливу кінцевого строку повернення кредиту, визначеного умовами Кредитного договору.

Отже, починаючи з 01.07.2024 заборгованість Позичальника є простроченою, а у Банку виникло право вимагати виконання забезпечених порукою зобов’язань як від Позичальника, так і від Поручителя.

При цьому направлення Банком вимоги від 06.08.2024 є реалізацією передбаченого договором механізму повідомлення Поручителя про наявність простроченої заборгованості та не змінює факту настання строку виконання основного зобов’язання.

Матеріалами справи підтверджується, що вимога Банку була направлена Кумару Кешаву як поштовим відправленням, так і на погоджену сторонами електронну адресу: keshaw.kumar@agrosua.net, що відповідає пункту 6.4 Договору поруки.

Таким чином, Позивачем належним чином виконано обов’язок щодо повідомлення Поручителя про наявність простроченої заборгованості.

При цьому ризик неотримання кореспонденції за адресами та реквізитами, самостійно зазначеними стороною у договорі, покладається саме на таку сторону.

Колегія суддів також враховує, що умовами Договору поруки прямо передбачено солідарну відповідальність Поручителя за виконання забезпечених зобов’язань у тому ж обсязі, що і Позичальника, включаючи сплату процентів за користування кредитом.

Відповідно до статті 554 Цивільного кодексу України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, якщо інше не встановлено договором поруки.

Доказів припинення поруки, належного виконання забезпечених зобов’язань або наявності інших передбачених законом підстав для звільнення від відповідальності апелянтом суду не надано.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для солідарного стягнення з відповідачів заборгованості за Кредитним договором № 010/Д2-КБ/3/68 від 27.07.2022 у загальному розмірі 12 798 387,21 грн., з яких 12 610 000,00 грн. — основна сума боргу та 188 387,21 грн. — заборгованість за процентами.

Наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться переважно до незгоди апелянта з наданою судом першої інстанції оцінкою доказів та власного тлумачення умов укладених договорів, однак не спростовують встановлених судом обставин справи та не містять підстав, передбачених статтею 277 Господарського процесуального кодексу України, для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Решта доводів апеляційної скарги не беруться до уваги, тому що їх суть не має значення для ухвалення законного та об`єктивного судового рішення.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам та дійшов обґрунтованого висновку, про те, що в даному випадку відсутні підстави для відстрочення виконання рішення суду у даній справі.

Статтею 275 Господарського процесуального кодексу України передбачено право суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на викладене, приймаючи до уваги положення чинного законодавства і встановлені обставини справи, оцінивши докази у справі в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Кумара Кешава на рішення Господарського суду Одеської області від 18.06.2025 у справі №916/4249/24 задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду у даній частині залишається без змін.

З огляду на те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, –

 

П О С Т А Н О В И В:

 

Рішення Господарського суду Одеської області від 18.06.2025 у справі №916/4249/24 залишити без змін, апеляційну скаргу – без задоволення.

Постанова відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у 20-денний строк.

Повний текст постанови складений та підписаний 01.06.2026.