До відома КНП Амбулаторія загальної практики–сімейної медицини Тавричанської сільської ради Каховського району Херсонської області

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів: К.В. Богатиря, А.І. Ярош,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг»

на рішення Господарського суду Одеської області від 07.08.2024 (суддя О.В. Цісельський, м.Одеса, повний текст складено 07.08.2024)

у справі №916/116/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг»

до відповідача: Комунального некомерційного підприємства «Амбулаторія загальної практики–сімейної медицини Тавричанської сільської ради Каховського району Херсонської області»

про стягнення 164870,38 грн,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою, в якій просило стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Амбулаторія загальної практики–сімейної медицини Тавричанської сільської ради Каховського району Херсонської області» 164870,38 грн, з яких: основний борг у сумі 114404,38 грн, пеня в сумі 25611,51 грн, 3% річних у сумі 4305,66 грн, інфляційні втрати у сумі 20548,83 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором №20-1109/21-БО-Т постачання природного газу від 11.11.2021 щодо повної та своєчасної оплати поставленого позивачем природного газу, у зв’язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість у спірній сумі, на яку позивачем нараховано пеню, 3% річних та інфляційні втрати у зазначеному вище розмірі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Одеської області від 07.08.2024 позов задоволено частково. Стягнуто з Комунального некомерційного підприємства «Амбулаторія загальної практики–сімейної медицини Тавричанської сільської ради Каховського району Херсонської області» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» суму основної заборгованості в розмірі 114404,38 грн, інфляційні втрати в розмірі 20548,83 грн, 3% річних в розмірі 4305,66 грн, пеню в розмірі 5122,30 грн та судовий збір в розмірі 2422,40 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Судове рішення мотивоване доведеністю позивачем факту неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань щодо своєчасної оплати вартості природного газу, поставленого позивачем за договором постачання природного газу №20-1109/21-БО-Т від 11.11.2021, що зумовлює правомірність заявлення вимог про стягнення з відповідача основного боргу, штрафних санкцій (пені) та компенсаційних нарахувань (інфляційних втрат та 3% річних).

Водночас місцевий господарський суд, з огляду на дискреційність наданих суду повноважень щодо зменшення розміру штрафних санкцій, керуючись частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України та статтею 233 Господарського кодексу України, врахувавши дію воєнного стану, введеного за наслідком збройної агресії російської федерації проти України, взявши до уваги, що порушення виконання відповідачем зобов’язань за договором мало місце під час дії в України воєнного стану внаслідок збройної агресії Російської Федерації, а також те, що згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженим Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022, Тавричанська сільська територіальна громада з 24.02.2022 є тимчасово окупованою Російською Федерацією територією України, що, в свою чергу, не могло не вплинути на діяльність відповідача та, відповідно, можливість вчасного виконання ним своїх зобов’язань, крім того, врахувавши, що сума усіх нарахованих позивачем до стягнення штрафних санкцій разом з вимогами про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, з урахуванням доводів суду щодо обґрунтованості розміру таких сум, становить більше 44,11% суми основного боргу, зменшив розмір пені до 20%, а саме - 5122,30 грн.

Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги

Не погодившись з ухваленим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просило рішення Господарського суду Одеської області від 07.08.2024 у справі №916/116/24 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 20489,21 грн скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги про стягнення пені задовольнити у повному обсязі.

В апеляційній скарзі апелянт зазначив, що суд першої інстанції при вирішенні питання про зменшення пені не взяв до уваги співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру неустойки, що протирічить усталеній судовій практиці, а також не врахував ступінь виконання зобов’язання відповідачем та поведінку винної сторони, а саме, що відповідач ухилявся від виконання взятих на себе зобов’язань за договором.

Скаржник звернув увагу на те, що до матеріалів справи відповідач взагалі не надав жодного доказу на підтвердження свого майнового стану, у зв’язку з чим суд не міг дослідити майновий стан відповідача та об’єктивно розглянути питання про зменшення пені.

Також апелянт зазначив, що заявлена сума пені не є надмірно великою до боргу відповідача, враховуючи процентне співвідношення виконання зобов’язання (лише 9,3 % від вартості природного газу, поставленого протягом дії договору).

Рух справи, заяви, клопотання, інші процесуальні дії в суді апеляційної інстанції

Апеляційна скарга зареєстрована судом 19.08.2024 за вх.№3188/24.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.08.2024 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Л.В.Поліщук, суддів: К.В. Богатиря, А.І. Ярош.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.08.2024 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» на рішення Господарського суду Одеської області від 07.08.2024 у справі №916/116/24 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. Доручено Господарському суду Одеської області надіслати матеріали справи №916/116/24 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

29.08.2024 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали справи №916/116/24.

Ухвалою від 03.09.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» на рішення Господарського суду Одеської області від 07.08.2024 у справі №916/116/24.

Згідно із частинами першою, другою та десятою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі; розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п’ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи; апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З огляду на ціну позову у даній справі, що становить 164870,38 грн і є меншим ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд апеляційної скарги вказаною ухвалою суду від 03.09.2024 постановлено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Окрім того, зазначеною ухвалою суду від 03.09.2024 встановлено відповідачу строк до 25.09.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу та роз’яснено учасникам справи про їх право в строк до 25.09.2024 подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи. Попереджено учасників справи про наслідки подання письмових заяв чи клопотань без додержання вимог частини першої та другої вказаної вище норми або не у строк, встановлений судом, у вигляді їх повернення заявникові без розгляду.

Відзив на апеляційну скаргу, будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань до суду апеляційної інстанції не надходили.

Стосовно здійснення повідомлення відповідача про розгляд справи в суді апеляційної інстанції колегія суддів зазначає таке.

Здійснюючи повідомлення відповідача про наявність судового провадження щодо нього, судова колегія враховує, що у відповідача відсутній електронний кабінет, а адресою місцезнаходження Комунального некомерційного підприємства «Амбулаторія загальної практики–сімейної медицини Тавричанської сільської ради Каховського району Херсонської області» є наступна: 74862, Херсонська обл., Каховський р-н, с. Тавричанка, вул. Соборна, буд. 1А.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 22.12.2022 № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, що додається.

Згідно із вказаним Переліком, затвердженим наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 22.12.2022 №309, територію Тавричанської сільської територіальної громади Херсонської області (код UA65060230000076026) віднесено до тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України з 24.02.2022.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід’ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

У частині першій та третій статті 12-1 вказаного Закону передбачено, що якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають електронного кабінету, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання. Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи. Передбачений цією статтею порядок виклику в суд та повідомлення про судове рішення може застосовуватися стосовно інших учасників судового процесу, адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи яких знаходиться на тимчасово окупованій території, якщо від цього залежить реалізація ними своїх процесуальних прав і обов’язків.

З огляду на викладене вище, про відкриття апеляційного провадження у цій справі та здійснення перегляду останньої в порядку письмового провадження Комунальне некомерційне підприємство «Амбулаторія загальної практики–сімейної медицини Тавричанської сільської ради Каховського району Херсонської області» повідомлено шляхом розміщення 06.09.2024 на офіційному веб-порталі судової влади України тексту ухвали суду від 03.09.2024.

Таким чином, Комунальне некомерційне підприємство «Амбулаторія загальної практики–сімейної медицини Тавричанської сільської ради Каховського району Херсонської області» вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

Фактичні обставини справи

11.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», як постачальником, з однієї сторони, та Комунальним некомерційним підприємством «Амбулаторія загальної практики–сімейної медицини Тавричанської сільської ради Каховського району Херсонської області», як споживачем, з іншої сторони, укладено договір постачання природного газу №20-1109/21-БО-Т (надалі – договір), за умовами пункту 1.1. якого постачальник зобов’язався поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов’язався прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем для своїх власних потреб (пункт 1.2. договору).

Пунктом 2.1. договору сторони визначили обсяг природного газу у період з листопада 2021 року по грудень 2022 року (включно) в кількості 28,7 тис.куб.метрів та погодили, що загальний обсяг природного газу, замовлений споживачем за цим договором, складається з сум загальних обсягів природного газу, замовлених споживачем на всі розрахункові періоди протягом строку дії договору.

Згідно із пунктом 2.2. договору споживач підтверджує, що замовлені ним обсяги природного газу, які визначені в пункті 2.1. цього договору, повністю покривають потреби споживача у відповідному розрахунковому періоді для потреб, зазначених пунктом 1.2. цього договору. Відповідальність за правильність визначення замовлених обсягів газу покладається виключно на споживача.

Підписанням цього договору споживач дає згоду постачальнику на включення його до реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС, відповідно до вимог Кодексу ГТС (пункт 2.3. договору).

В будь-якому випадку, обсяг, визначений в акті приймання-передачі природного газу, оформленого відповідно до пункту 3.5. цього договору, вважається фактично використаним за цим договором обсягом природного газу (пункт 2.4. договору).

Відповідно до пункту 3.1. договору постачальник передає споживачу у загальному потоці природний газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов’язану з правом власності на природний газ.

За умовами пункту 3.2. договору постачання газу за цим договором здійснюється постачальником виключно за умови включення споживача до реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС.

Пунктом 3.3. договору визначено, що постачання (включення споживача до реєстру споживачів постачальника) та використання (відбір) природного газу за цим договором здійснюється за умови виконання споживачем вимог пункту 5.1 цього договору щодо остаточного розрахунку за фактично переданий природний газ та відсутності реєстрації споживача в реєстрі будь-якого іншого постачальника природного газу.

Приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу (пункт 3.5. договору).

На підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС постачальник готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника (підпункт 3.5.2. пункту 3.5. договору).

Споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов’язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання (підпункт 3.5.3. пункту 3.5. договору).

У випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до підпункту 3.5.1. цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об’єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених у розділі 4 цього договору (підпункт 3.5.4. пункту 3.5. договору).

У пункті 3.6. договору погоджено, що звірка фактично використаного обсягу газу за цим договором на певну дату чи протягом відповідного розрахункового періоду ведеться сторонами на підставі даних комерційних вузлів обліку газу та інформації про фактично поставлений споживачу обсяг газу згідно з даними Інформаційної платформи Оператора ГТС.

Відповідно до пункту 4.1. договору ціна природного газу за 1000 куб.м. газу без ПДВ – 13658,42 грн; крім того, податок на додану вартість за ставкою 20%; крім того, тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи – 124,16 грн без ПДВ; коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом – 136,576 грн, крім того ПДВ – 20%, всього з ПДВ - 163,89 грн за 1000 куб.м. Всього ціна газу за 1000 куб.м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 16554,00 грн.

Пунктами 5.1. - 5.3. договору сторони визначили, що оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4. пункту 3.5. цього договору. Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду.

Сторони погодились, що під час перерахування коштів у призначенні платежу посилання на номер договору є обов’язковим. Зміна споживачем призначення платежу здійснюється виключно листом, який надається постачальнику, але в будь-якому випадку не пізніше 10 календарних діб з дня надходження відповідних коштів на рахунок постачальника.

Споживач зобов’язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1. цього договору. Кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передоплата за умови оплати споживачем 100% вартості природного газу, замовленого на попередній розрахунковий період, та 100% оплати вартості фактично переданого природного газу у попередні розрахункові періоди.

Згідно із пунктом 6.2.4. договору споживач зобов’язаний, зокрема, прийняти газ на умовах цього договору, своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором.

Відповідно до пункту 7.2. договору, у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1. та/або строків оплати за пунктом 8.4. цього договору, споживач зобов’язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Договір набирає чинності з дати його укладення і діє в частині поставки газу до 31 грудня 2022 р. включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору (пункт 13.1. договору).

Даний договір підписано та скріплено печатками обох сторін.

В матеріалах справи міститься адвокатський запит позивача до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» щодо надання інформації з Інформаційної платформи Оператора ГТС щодо остаточної алокації відборів Комунального некомерційного підприємства «Амбулаторія загальної практики–сімейної медицини Тавричанської сільської ради Каховського району Херсонської області» (ЕІС-код 56XS00015BOGV00A) природного газу з ресурсу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (EIC-код 56X930000010610X) за період з 01.11.2021 по 31.03.2022.

Листом від 13.12.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» повідомив, що обсяг природного газу, використаний споживачем з ЕІС-кодом 56XS00015BOGV00A за період з 15.11.2021 по 31.03.2022 внесений в алокацію постачальника – Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (ЕІС-код 56Х930000010610Х), та становить: з 15.11.2021 по 30.11.2021 – 2076,37 куб.м; з 01.12.2021 по 31.12.2021 – 4148,00куб.м; з 01.01.2022 пo 31.01.2022 – 3649,00 куб.м; з 01.02.2022 по 28.02.2022 – 3414,00 куб.м; з 01.03.2022 по 31.03.2022 – 3352,00 куб.м.

Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» повідомило, що споживач з ЕІС-кодом 56XS00015BOGV00A у період з 01.11.2021 по 14.11.2021 був зареєстрований в Реєстрі споживачів за іншим постачальником.

Відповідно до інформації щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56XS00015BOGV00A, у період з 15.11.2021 по 30.11.2021 споживачем було спожито 2076,37 куб.м природного газу, з 01.12.2021 по 31.12.2021 було спожито 4148,00 куб.м; з 01.01.2022 по 31.01.2022 було спожито 3649,00 куб.м, з 01.02.2022 по 28.02.2022 було спожито 3414,00 куб.м, з 01.03.2022 по 31.03.2022 було спожито 3352,00 куб.м.

В матеріалах справи наявні акти приймання-передачі природного газу від 30.11.2021 на суму 34372,22 грн, від 31.12.2021 на суму 68665,98 грн, від 31.01.2022 на суму 60405,53 грн, від 28.02.2022 на суму 56515,34 грн, від 31.03.2022 на суму 55488,98 грн та коригуючий акт до нього від 25.04.2022, за яким коригування становило 49,94 грн, сума з урахуванням коригування – 55439,04 грн. Загальна сума поставленого природного газу становить 275398,11 грн.

Акти від 31.01.2022, від 28.02.2022, від 31.03.2022 та коригуючий акт від 25.04.2022 підписані лише зі сторони постачальника та скріплені печаткою постачальника. При цьому, позивачем до матеріалів справи додано роздруківки із електронної пошти щодо виконання приписів підпункту 3.5.2. пункту 3.5. договору, а саме, направлення засобами електронної пошти на електронну адресу відповідача, яка зазначена в розділі 14 договору, актів приймання-передачі природного газу за період постачання природного газу з січня по березень 2022 року.

Матеріали справи також містять лист Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» №16/2-09/47661/2023 від 18.08.2023 з інформацією про надходження коштів на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», у якому останній повідомив, що відповідач у період з 11.11.2021 до 31.07.2023 здійснив перерахування коштів на користь позивача.

Відповідно до інформації про надходження коштів у період з 11.11.2021 до 31.07.2023, відповідач здійснив оплату за договором у загальній сумі 160993,73 грн, а саме: 15.12.2021 – 34372,22 грн; 28.12.2021 – 66215,98 грн; 21.02.2022 – 60405,53 грн, однак, зобов’язання щодо своєчасного та повного розрахунку за поставлений позивачем у спірний період природний газ в розмірі 114404,38 грн відповідачем не виконано.

Предметом позову є вимога позивача про стягнення з відповідача 114404,38 грн – суми основної заборгованості, 25611,51 грн – пені, 20548,83 грн – інфляційних втрат та 4305,66 грн – 3% річних.

Позиція суду апеляційної інстанції

Господарський суд Одеської області, встановивши наявність порушення зобов’язання відповідача щодо повної та своєчасної сплати поставленого природного газу, дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення основного боргу у заявленому позивачем розмірі та правомірність нарахування позивачем інфляційних втрат, процентів річних та пені.

Водночас місцевий господарський суд, керуючись частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України та статтею 233 Господарського кодексу України, зменшив розмір пені на 80% до 5122,20 грн.

У зв`язку з наведеним, позов в частині стягнення основного боргу, інфляційних витрат та процентів річних Господарський суд Одеської області задовольнив у повному обсязі, а позовні вимоги в частині стягнення пені задовольнив частково.

Скаржник, звертаючись із апеляційною скаргою, не погоджується з рішенням суду в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення пені у зв’язку із зменшенням її розміру.

Відповідно до частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Зважаючи на зміст апеляційної скарги, Південно-західний апеляційний господарський суд здійснює перегляд оскаржуваного рішення в частині зменшення судом першої інстанції розміру суми пені.

Правовідносини із застосування неустойки (штрафних санкцій) за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання, правила її застосування, умови зменшення її розміру врегульовані положеннями Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною першою статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За частиною другою статті 233 Господарського кодексу України якщо порушення зобов’язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналогічні положення також містить частина третя статті 551 Цивільного кодексу України, положення якої надають суду право зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Тлумачення частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов’язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них. Таку правову позицію викладено у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 15.02.2018 у справі №467/1346/15-ц, від 04.04.2018 у справі №367/7401/14-ц та від 26.09.2018 у справі №752/15421/17.

Тобто, обидва кодекси містять норми, які дають право суду зменшити розмір обрахованих за договором штрафних санкцій, але Господарський кодекс України вказує на неспівмірність розміру штрафних санкцій з розміром збитків кредитора як на обов’язкову умову, за наявності якої таке зменшення є можливим, тоді як Цивільний кодекс України виходить з того, що підставою зменшення можуть бути й інші обставини, які мають істотне значення.

При цьому Південно-західний апеляційний господарський суд наголошує, що неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов’язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013. Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №918/116/19.

Крім цього, таку функцію, як сприяння належному виконанню зобов’язання, стимулювання боржника до належної поведінки, неустойка виконує до моменту порушення зобов’язання боржником. Після порушення боржником свого обов’язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі №910/14591/21).

Для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції діє правило частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.

У цих висновках Південно-західний апеляційний господарський звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.04.2023 у справі №199/3152/20 (провадження № 14-224цс21) з посиланням на висновки в постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, (провадження № 12-79гс19) (пункт 8.24) та від 28.06.2019 у справі №761/9584/15-ц, (провадження № 14-623цс18) (пункт 85).

У визначенні підстав для зменшення розміру неустойки колегія суддів виходить з такого.

Положеннями статті 3 Цивільного кодексу України регламентовано загальні засади цивільного законодавства, якими, згідно з пунктами 3, 6 частини першої цієї статті Цивільного кодексу України, є свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.

Добросовісність є не тільки однією з основоположних засад цивільного законодавства, а також імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.

Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20.

Верховний Суд неодноразово вказував, що принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з’ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об’єктивну істину. Загалом зміст цих принципів (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб’єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону (правова позиція, викладена у постанові об`єднаної плати Верховного Суду Касаційного господарського суду від 06.12.2019 у справі №910/353/19).

Отже, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості.

А тому, в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності, може бути застосований також закріплений законодавцем в статті 3 Цивільного кодексу України принцип можливості обмеження свободи договору (статті 6, 627 цього Кодексу) і як норма прямої дії, і як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов’язків у правовідносинах.

Главою 24 Господарського кодексу України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

За частиною другою статті 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов’язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов’язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 Господарського кодексу України).

За частинами першою та другою статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов’язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов’язань.

Отже, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов’язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов’язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

У наведених висновках колегія суддів звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18.

Таким чином, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина третя статті 551 Цивільного кодексу України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 26.08.2021 у справі №911/378/17 (911/2223/20).

З огляду на судову практику, у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди, зокрема, беруть до уваги ступінь виконання основного зобов’язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов’язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов’язання (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 22.05.2019 у справі № 910/11733/18).

При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 26.03.2020 у справі №904/2847/19).

При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 04.06.2019 у справі №904/3551/18).

Разом з тим, у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частина третя статті 551 Цивільного кодексу України, стаття 233 Господарського кодексу України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.

Крім цього категорії «значно» та «надмірно», які використовуються в статті 551 Цивільного кодексу України та в статті 233 Господарського кодексу України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов’язання боржником (висновок сформульований в постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №916/878/20).

Колегія суддів зауважує, що визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.

За таких обставин, враховуючи, що головною метою неустойки є стимулювання боржника до належного виконання основного зобов’язання і не лише майновий стан боржника може бути підставою для зменшення штрафних санкцій, враховуючи важливість збереження господарської діяльності відповідача, кризову ситуацію, яка склалася в країні внаслідок військової агресії проти України, що призводить до фінансових труднощів усіх підприємств без виключення, що Тавричанська сільська територіальна громада віднесена до тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України відповідно Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України «Про затвердження переліку територій, на яких ведуться (велись) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією від 22.12.2022 №309, беручи до уваги обставини ненадання позивачем доказів погіршення матеріального стану товариства саме у зв’язку з порушенням відповідачем умов договору, а також беручи до уваги значний розмір пені, заявленого до стягнення позивачем, який є надмірною відповідальністю, що не відповідає правовому призначенню неустойки, та виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком Господарського суду Одеської області про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру пені до 5122,20 грн.

Верховний Суд у постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 вказав, що зменшення судом неустойки до певного розміру відбувається із визначенням її у конкретній грошовій сумі, що підлягає стягненню, тоді як переведення зменшуваного розміру неустойки у частки, а відповідно і апелювання у спорах про зменшення розміру неустойки такими категоріями, як частка або процент, на який зменшується неустойка, не відображає об’єктивний стан сукупності обставин, які є предметом судового дослідження при вирішенні питання про зменшення неустойки.

Апеляційний суд вважає, що стягнення пені у розмірі 5122,20 грн від заявленого позивачем розміру (25611,51грн, нарахованих за невиконання відповідачем зобов’язань зі сплати основного боргу у розмірі 114404,38 грн) є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов’язань, проявом балансу між інтересами кредитора і боржника, узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, та є засобом недопущення використання неустойки ані як інструменту позивача для отримання безпідставних доходів, ані як способу відповідача уникнути відповідальності.

Зменшення розміру пені до 5122,20 грн забезпечує дотримання балансу інтересів сторін та принципів розумності, справедливості та пропорційності, оскільки позивач, як кредитор, не позбавляється можливості захистити власні інтереси шляхом стягнення суми процентів річних та інфляційних втрат у тому розмірі, який відповідно до обставин справи виконує компенсаційну функцію для кредитора, та, в той же час, деякою мірою відновлює майнову сферу боржника.

Визначення розміру, на який зменшуються нараховані штрафні санкції, є суб’єктивним правом суду, і в даному випадку ним було дотримано принцип розумного балансу між інтересами сторін та враховані обставини справи.

Висновок Господарського суду Одеської області про зменшення пені ґрунтується на правильному застосуванні норм чинного законодавства України (зокрема, статей 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України) та відповідає сформованій та сталій судовій практиці.

Висновки суду апеляційної інстанції

В силу приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи скаржника не спростовують висновків Господарського суду Одеської області про часткове задоволення позову у зв’язку із зменшенням пені, а тому підстав для зміни чи скасування рішення суду колегія суддів не вбачає, а в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Розподіл судових витрат

У зв’язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за її подання та розгляд покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 276, 281, 282, 284 ГПК України,

Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 07.08.2024 у справі №916/116/24  – без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та у строки, визначені статтями 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Текст постанови складено 29.10.2024.

Головуючий суддя                                                            Л.В. Поліщук

Суддя                                                                                  К.В. Богатир

Суддя                                                                                  А.І. Ярош