До відома учасників провадження у справі №923/1205/20!

На виконання ст. 12-1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” № 1207-VII від 15.04.2014 р. (в редакції Закону №2217-ІХ від 21.04.2022) Південно-західний апеляційний господарський суд повідомляє про винесення  постанови від 28.02.2024р. по справі №923/1205/20 шляхом розміщення її повного тексту:

 

                                                   П О С Т А Н О В А

                                                   ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

 

28 лютого 2024 року

м. Одеса

Справа № 923/1205/20

Південно-західного апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Діброви Г.І., Філінюка І.Г.

секретар судового засідання: Герасименко Ю.С.

 

Представники учасників справи у судове засідання не з’явились

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Жогло Альони Сергіївни

на рішення Господарського суду Одеської області від 04.04.2023

у справі №923/1205/20

за позовом Чаплинського сільського споживчого товариства

до 1) Чаплинської селищної ради

2) Фізичної особи-підприємця Жогло Альони Сергіївни

3) Виконавчого комітету Чаплинської селищної ради

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача ФОП Жогло А.С. - Богдана Віктора Леонідовича

про визнання незаконним та скасування рішення, припинення права власності, скасування державної реєстрації права власності          

 

                              ВСТАНОВИВ

У листопаді 2020 Чаплинське сільське споживче товариство (далі – позивач та/або Чаплинське ССТ) звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовними вимогами до Чаплинської селищної ради, Фізичної особи-підприємця Жогло Альони Сергіївни та Виконавчого комітету Чаплинської селищної ради в яких, з урахуванням уточнень просило:

- визнати незаконним та скасувати підпункт 2.12 пункту 2 та виключити з пункту 3 слова "Жогло А.С." рішення Виконавчого комітету Чаплинської селищної ради №23 від 26.03.2020 року,

- припинити право власності Жогло Альони Сергіївни на магазин літ. "А" загальною площею 138,3 кв.м, магазин літ. "Б" загальною площею 102,5 кв.м і магазин літ. "В" загальною площею 80,8 кв.м, які розташовані по вул. Грушевського, 75-а/14/1 в смт. Чаплинка Чаплинського району Херсонської області,

- скасувати державну реєстрацію права власності на вказане майно номер запису: 36376935.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне рішення, яким змінено номер поштової адреси, фактично позбавило Чаплинське ССТ права на отримання прибутку від здачі в оренду майна та фактично позбавило права на вільне користування частиною земельної ділянки, змінило правовідносини, які склалися між Чаплинським ССТ та ФОП Жогло А. С. щодо оренди торгівельного місця, оскільки змінило суть договору оренди. Позивач наголошував, що спірне рішення в оскаржуваній частині є таким, що порушує нормальне ведення господарської діяльності та право позивача на користування земельною ділянкою, отримання орендної плати за оренду торгівельного місця

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 13.04.2021 у цій справі:

- закрито провадження у справі в частині позовних вимог Чаплинського ССТ до виконавчого комітету Чаплинської селищної ради про визнання незаконним та скасування підпункту 2.12 пункту 2 і виключення з пункту 3 слова "Жогло А. С." рішення виконавчого комітету Чаплинської селищної ради від 26.03.2020 № 23;

- відмовлено у задоволенні позовних вимог Чаплинського ССТ до Чаплинської селищної ради про визнання незаконним та скасування підпункту 2.12 пункту 2 і виключення з пункту 3 слова "Жогло А.С." рішення виконавчого комітету Чаплинської селищної ради від 26.03.2020 № 23;

- відмовлено у задоволенні позовних вимог Чаплинського ССТ до ФОП Жогло А. С. про припинення права власності Жогло А. С. на магазин літ. "А" загальною площею 138,3 кв. м, магазин літ. "Б" загальною площею 102,5 кв.             м, магазин літ. "В" загальною площею 80,8 кв. м, які розташовані на вул. Грушевського, 75-А/14/1 у смт             Чаплинці Чаплинського району Херсонської області.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.08.2021 рішення Господарського суду Херсонської області від 13.04.2021 у справі №923/1205/20 скасовано, позовні вимоги Чаплинського ССТ до ФОП Жогло А. С., виконавчого комітету Чаплинської селищної ради Чаплинського району Херсонської області задоволено; визнано незаконним та скасовано підпункт 2.12 пункту 2 та виключено з пункту 3 слова "Жогло А.С." рішення виконавчого комітету Чаплинської селищної ради від 26.03.2020 № 23, скасовано державну реєстрацію права власності (номер запису 36376935) та припинено право власності Жогло А. С. на магазин під літерою "А" загальною площею 138,3 кв. м, магазин під літерою "Б" загальною площею 102,5 кв. м, магазин під літерою "В" загальною площею 80,8 кв. м, які розташовані на вул. Грушевського, 75-А/14/1 у смт. Чаплинці Чаплинського району Херсонської області; у задоволенні позовних вимог Чаплинського ССТ до Чаплинської селищної ради відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 05.07.2022 касаційне провадження в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України закрито, в решті касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Жогло Альони Сергіївни задоволено частково, рішення Господарського суду Херсонської області від 13.04.2021 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.08.2021 у справі № 923/1205/20 скасовано, справу передано на новий розгляд до місцевого господарського суду.

За результатами нового розгляду справи, рішенням Господарського суду Одеської області від 04.04.2023 по цій справі позов задоволено частково, визнано незаконним та скасовано підпункт 2.12 пункту 2 та виключити з пункту 3 слова "Жогло А.С." рішення Виконавчого комітету Чаплинської селищної ради Чаплинського району Херсонської області №23 від 26.03.2020, скасовано державну реєстрацію права власності (номер запису 36376935) та припинено право власності Жогло Альони Сергіївни на магазин під літерою "А" загальною площею 138,3 кв.м, магазин під літерою "Б" загальною площею 102,5 кв.м, магазин під літерою "В" загальною площею 80,8 кв.м, які розташовані по вул. Грушевського, 75-а/14/1 в смт Чаплинка Чаплинського району Херсонської області, у задоволенні позовних вимог Чаплинського сільського споживчого товариства до Чаплинської селищної ради Чаплинського району Херсонської області – відмовлено.

В мотивах оскаржуваного рішення суд першої інстанції щодо поданих позивачем уточнень до позовної заяви зазначив, що позивачу надане безпосередньо процесуальним законом право змінювати предмет позову до закінчення підготовчого провадження. Між тим вказана заява за своїм змістом та природою є заявою про зміну предмета позову. При цьому позивач не змінював підстави позову, а лише виклав позовні вимоги у редакції, що відповідає належно обраному способу захисту з урахуванням приписів частини третьої      статті 26 Закону України "Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та ї обтяжень". Тому, судом першої інстанції вирішено розглядати позовні вимоги із врахуванням наданих уточнень.

Вирішуючи питання щодо юрисдикції спору у цій справі, що пов`язаний з вимогами про визнання незаконним та скасування підпункту 2.12 пункту 2 та виключення з пункту 3 слова "Жогло А. С." рішення від 26.03.2020 № 23 виконавчого комітету Чаплинської селищної ради, суд першої інстанції зазначив, що позивач оскаржує рішення суб`єкта владних повноважень, прийняте за результатами розгляду заяви фізичної особи, яка в подальшому на підставі цього оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування здійснила державну реєстрацію свого цивільного права - права власності. За таких підстав суд дійшов висновку про те, що у даній справі наявний спір про право між Чаплинським ССТ та ФОП Жогло А.С. щодо нерухомого майна, який повинен розглядатися в порядку господарського судочинства, у т.ч., приймаючи до уваги, що майно право власності на яке оспорюється, - використовується для ведення господарської діяльності.

Щодо суті заявлених вимог місцевий господарський суд зазначив, що виходячи з принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди право власності набуває той, хто має речове право на землю. Оскільки суб`єктом права постійного користування земельною ділянкою є Чаплинське сільське споживче товариство, тобто саме йому надане право будівництва на цій ділянці, то лише дане товариство і набуває права власності на збудовані на такій земельній ділянці об`єкти.

При цьому, як зазначено судом першої інстанції, ні власником земельної ділянки, ні постійним землекористувачем не передавалась відповідачеві земельна ділянка, на якій ним було зведено об'єкти нерухомого майна (магазини), що свідчить про самочинний характер вказаного будівництва.

Місцевим господарським судом зазначено, що тимчасова споруда для провадження підприємницької діяльності не є об'єктом нерухомого майна та в будь якому випадку право на неї не може бути зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Отже, чинним законодавством встановлено заборону присвоєння адреси тимчасовим спорудам, до яких, зокрема, належать і торгові павільйони промислових товарів.

Між тим, як зазначено судом першої інстанції, зі змісту підпункту 2.12 пункту 2 рішення Виконавчого комітету Чаплинської селищної ради №23 від 26.03.2020 вбачається, що всупереч вимогам вищенаведеної норми рішення про зміну поштової адреси було прийняте виключно на підставі заяви Жогло Альони Сергіївни, до якої було додано лише договір оренди торгівельного місця Чаплинського ринку "Чаплинське споживче товариство", розташованого за адресою: вул. Грушевського, №75"а"/14, смт. Чаплинка, Херсонська область.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на доведеність позивачем невідповідності оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування приписам      Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", суд першої інстанції дійшов висновку, що позовної вимоги про визнання незаконним та скасування підпункту 2.12 пункту 2 та пункту 3 в частині, що стосується Жогло А.С., рішення Виконавчого комітету Чаплинської селищної ради Чаплинського району Херсонської області №23 від 26.03.2020 року – підлягають задоволенню.

До того ж, з огляду на визнання незаконним і скасування підпункту 2.12 пункту 2 та пункту 3 в частині, що стосується Жогло А.С., рішення Виконавчого комітету Чаплинської селищної ради Чаплинського району Херсонської області №23 від 26.03.2020, яке стало підставою та надало можливість провести за позивачем державну реєстрацію права приватної власності на спірні магазини, беручи до уваги той факт, що відповідачем за відсутності згоди як власника земельної ділянки, так і постійного землекористувача, було зведено на ній об'єкти нерухомого майна (самочинне будівництво), суд  першої інстанції дійшов висновку про необхідність скасування державної реєстрації права власності та припинення права власності Жогло Альони Сергіївни на магазин під літерою "А" загальною площею 138,3 кв.м, магазин під літерою "Б" загальною площею 102,5 кв.м, магазин під літерою "В" загальною площею 80,8 кв.м, які розташовані по вул. Грушевського, 75-а/14/1 в смт Чаплинка Чаплинського району Херсонської області, у зв'язку з чим позов Чаплинського сільського споживчого товариства в частині зазначених позовних вимог, заявлених до Фізичної особи-підприємця Жогло Альони Сергіївни, підлягає задоволенню.

Не погодившись із даним рішенням до Південного-західного апеляційного господарського суду звернулась ФОП Жогло А.С. з апеляційною скаргою в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 4 квітня 2023 року в частині часткового задоволення позовної заяви скасувати, провадження у справі в частині позовних вимог до ФОП Жогло А.С. закрити у зв'язку із відсутністю предмету спору. Провадження у справі в частині позовних вимог до Виконавчого комітету Чаплинської селищної ради закрити у зв'язку із тим, що справа не належить до розгляду в порядку господарського судочинства.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що до закриття підготовчого провадження суд не вирішував питання про прийняття заяви про зміну предмету позову. При цьому, як вважає апелянт, питання про прийняття заяви про зміну предмету позову підлягало вирішенню судом першої інстанції під час нового розгляду. Таким чином відповідач вважав, що позовні вимоги розглядаються у первинній їх редакції.

Скаржник також стверджує, що позивач копію заяви про уточнення позовних вимог сторонам по даній справі не подавав взагалі. Крім того, як було встановлено Верховним Судом, зазначена заява є заявою про зміну предмету позову - доповнення позову новою позовною вимогою. Зазначена позовна вимога мала бути оплачена судовим збором на загальних підставах - про те квитанція про сплату судового збору подана не була.

Як зазначає апелянт, йому до теперішнього часу не відомо яким саме був зміст заяви про уточнення позовних вимог. При цьому, апелянт вважав, що суд першої інстанції винесе ухвалу про прийняття заяви до розгляду або про її повернення позивачу. Лише після вирішення зазначеного питання апелянт планував подання відзиву на позовну заяву. Разом з тим, суд першої інстанції закрив підготовче провадження порушивши вимоги пункту 3 частини другої статті 182 ГПК України, а саме не вчинив дії, які мав вчинити у підготовчому судовому засіданні.

Не вирішення питання щодо остаточного змісту позовних вимог, на думку апелянта, унеможливило подання відповдачем-2 відзиву на позовну заяву, оскільки відповідач-2 так і не дізнався про те, які ж позовні вимоги були до нього заявлені.

Враховуючи неявку позивача у судове засідання, апелянт вважає, що суд першої інстанції мав або залишити позовну заяву без розгляду, або ж відкласти засідання з метою встановлення, які ж остаточні позовні вимоги заявляє позивач. Не вчинивши таких дій суд не мав права розглядати позовну вимогу, яка була подана всупереч вимогам кодексу та щодо прийняття до розгляду якої відповідач-2 не знав.

Крім того, як стверджує апелянт, він подав заяву про призначення розгляду справи у режимі відеоконференції а також подав текст виступу у судових дебатах, з метою донесення своєї позиції у випадку неможливості встановлення зв'язку. Однак, суд провів судове засідання без відеоконференції, через що апелянт був позбавлений можливості донести до суду свою позицію.

Також, як стверджує апелянт, судом першої інстанції вирішено позовні вимоги, які є предметом розгляду у справі, провадження в якій відкрито раніше. Так, позовна вимога щодо скасування державної реєстрації вже є предметом розгляду в іншому провадженні, що виключає її розгляд у даному провадженні і свідчить про зловживання позивачем своїми процесуальними правами.

Наголошує апелянт й на тому, що він не може бути належним відповідачем за позовною вимогою щодо припинення права власності, а так само і щодо скасування державної реєстрації права власності, оскільки наразі спірне майно апелянту не належить. Відповідно до Витягу із Державного реєстру нерухомого майна власником спірного об'єкту є фізична особа Богдан Віктор Леонідович. Право власності на спірне майно набуто 18.01.2022 року - тобто за рік до розгляду справи судом першої інстанції.

За таких обставин, апелянт вважає, що не може бути відповідачем за позовними вимогами щодо припинення її права власності (оскільки вона не є власником) та скасування запису про державну реєстрацію (оскільки такого запису, на разі, не існує).

За таких обставин, на переконання апелянта, провадження у справі в частині позовних вимог до відповідача-2 підлягало закриттю.

Наголошує апелянт й на тому, що позивач обрано неналежний спосіб захисту порушеного права, оскільки позивач не стверджує, що відповідачу не належить спірне майно. Позивач лише стверджує, що майно незаконно розміщено на земельній ділянці, наданій йому у користування. За таких обставин припинення права власності на майно, яке, як стверджує позивач, належить відповідачу - не відповідає засадам господарського судочинства. Судом не наведено підстави саме для припинення права власності на нерухоме майно. При цьому, за твердженням апелянта, слід зазначити, що позивачем подано інший позов - про знесення самовільного будівництва, в межах якого, як раз, і можливо було би вирішити спір між сторонами.

Провадження в частині позовних вимог до відповідача-3, на думку апелянта, підлягає закриттю через неналежність до розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки на момент нового розгляду справи в суді першої інстанції спору між Чаплинським ССТ та ФОП Жогло А.С. більше не існує. За відсутності у справі відповідача-2 існує лише спір між позивачем та відповідачем-3 щодо скасування рішення суб'єкта владних повноважень. Без відповідача-2 та спору щодо права власності на нерухоме майно, на думку скаржника, зазначена позовна вимога не містить ознак приватноправового спору.

Скаржник також вважає, що позивач належним чином не обґрунтував порушення його прав саме спірним рішенням, а також не довів, що він на момент розгляду справи у суді є користувачем саме земельної ділянки, на якій розміщено об'єкт нерухомого майна.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.05.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Жогло Альони Сергіївни на рішення Господарського суду Одеської області від 04.04.2023 по справі №923/1205/20 та призначено справу до розгляду на 21.06.2023.

Ухвалою суду від 21.06.2023 розгляд справи було відкладено на 19.07.2023.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.06.2023 було залучено Богдана Віктора Леонідовича до участі у справі №923/1205/20 у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача ФОП Жогло А.С., зобов’язано Чаплинське сільське споживче товариство    направити на адресу Богдана Віктора Леонідовича належним чином засвідчену копії позовної заяви та уточнень до неї, зобов’язано ФОП Жогло А.С. направити на адресу Богдана Віктора Леонідовича належним чином засвідчену копію апеляційної скарги та запропоновано Богдану Віктору Леонідовичу надати пояснення по суті справи.

Ухвалами Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.07.2023, 27.09.2023, 08.11.2023, 13.12.2023, 24.01.2024 розгляд справи відкладався, зокрема з метою належного повідомлення учасників справи про розгляд даної справи.

Колегія суддів зазначає, що у відповідності до відомостей які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням Чаплинського сільського споживчого товариства, Чаплинської селищної ради, Виконавчого комітету Чаплинської селищної ради, ФОП Жогло А.С. та Богдана Віктора Леонідовича є Херсонська обл., Чаплинський р-н, смт. Чаплинка.

У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України  №64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває й на теперішній час.

Згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих рф, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за №1668/39004, вся територія Каховської міської територіальної громади, до якої зокрема належить й смт. Чаплинка, з 24.02.2022 перебуває в тимчасовій окупації (пункт 11 розділу ІІ Переліку).

Враховуючи викладене, поштовий зв`язок з зазначеною територією відсутній, що, в свою чергу, об`єктивно унеможливлює надіслання судом поштової кореспонденції учасникам справи.

В силу пункту 21 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України особливості судових викликів та повідомлень, направлення копій судових рішень учасникам справи, у разі якщо адреса їх місця проживання (перебування) чи місцезнаходження знаходиться на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції, визначаються Законами України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" та "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції".

Якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають електронного кабінету, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання. Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.

З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи (частина перша статті 121 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України").

На виконання наведених законодавчих приписів, судом апеляційної інстанції на офіційному веб-сайті судової влади України було розміщено оголошення про відкриття провадження по справі та призначення справи до розгляду, а також оголошення про відкладення розгляду справи.

Відтак, відповідно до наведених вище вимог чинного законодавства учасники даної справа вважаються належним чином повідомленими про відкриття апеляційного провадження у цій справі, а також про дату, час та місце проведення апеляційного розгляду даної справи.

Колегія суддів також наголошує, що копії ухвал по цій справі направлялись на повідомлені учасниками справи та відомі суду електронні адреси, а також до зареєстрованого Чаплинською селищною радою Чаплинського району Херсонської області електронного кабінету.

Однак, Чаплинське сільське споживче товариство, Чаплинська селищна рада, Виконавчий комітет Чаплинської селищної ради та Богдана В.Л. своїм правом згідно з частиною першою статті 263 Господарського процесуального кодексу України не скористалося, відзиву на апеляційну скаргу не надали, що в силу частини третьої статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки Господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії ХС XVIII від 24.02.1994 Чаплинському сільському споживчому товариству Радою народних депутатів Чаплинського району Херсонської області України було надано у постійне користування земельну ділянку площею 2,45 га в межах згідно з планом землекористування. На плані землекористування земельна ділянка, що передана в постійне користування, зазначена як ринок.

На вказаній земельній ділянці розташований ринок (адреса господарської одиниці: 75200, Херсонська обл., Чаплинський р-н, смт. Чаплинка, вул. Леніна (нова назва – Грушевського), 75/А/14), про що свідчить реєстраційне посвідчення №2121000459, видане Головним управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі.

Постановою правління Чаплинського сільського споживчого товариства №18 від 15.11.2018 було вирішено надати в оренду Фізичній особі-підприємцю Жогло Альоні Сергіївні для здійснення торгівельної діяльності торгівельні місця на земельній ділянці Чаплинського сільського споживчого товариства.

Згідно з постановою правління Чаплинського сільського споживчого товариства №20 від 15.11.2018 було вирішено надати в оренду Фізичній особі-підприємцю Жогло Альоні Сергіївні 188 торгівельних місць (375 кв.м) на земельній ділянці Чаплинського сільського споживчого товариства для встановлення тимчасових споруд для здійснення торгівельної діяльності.

В подальшому 01.05.2019 між Чаплинським сільським споживчим товариством ("Орендодавець") та Фізичною особою-підприємцем Жогло Альоною Сергіївною ("Орендар") укладено договір оренди торгівельного місця Чаплинського ринку №169 (далі – договір №169).

За умовами пункту 1.1 договору №169 предметом останнього є надання Орендодавцем у тимчасове платне користування Орендарю для провадження торгівельної діяльності та/або надання послуг промисловими товарами торгівельного місця №169 загальною площею 375 кв.м, що розташоване на території ринку за адресою: Грушевського, 75а/14. Під поняттям "торгівельне місце" у даному договорі розуміється – торгівельна площа, зокрема, замощені чи заасфальтовані ділянки території ринку, встановлених згідно з планом території ринку розмірів для здійснення продажу товарів та/або надання послуг суб`єктами господарювання чи фізичними особами у павільйонах і спорудах з прилавків (столів), транспортних засобів, причепів, візків (у тому числі ручних), у контейнерах, кіосках, палатках, інших малих архітектурних формах.

Пунктами 1.2, 1.3 договору №169 передбачено, що передача об`єкта оренди в оренду не тягне за собою виникнення у Орендаря права власності на цей об`єкт. Власником майна залишається Орендодавець. Об`єкт оренди надається Орендодавцем у тимчасове платне користування Орендарю для провадження торговельної діяльності промисловими товарами та/або надання послуг зі здійснення торгівельної діяльності.

В силу пунктів 2.1, 2.2 договору №169 Орендодавець передає Орендарю об`єкт оренди протягом 3 робочих днів після укладання цього договору за актом приймання-передачі, який є невід`ємною частиною цього договору та в якому сторони зазначають стан об`єкта оренди на момент передачі. Обов`язок зі складання акта приймання-передачі покладається на Орендодавця. Орендар набуває права користування об`єктом оренди з моменту підписання акту приймання-передачі.

У підпункті 4.3.2 пункту 4.3 договору №169 визначено, що Орендодавець зобов’язується використовувати об’єкт оренди за його цільовим призначенням відповідно до пункту 1.3 договору, не змінювати групу товару і вид послуг, не використовувати тоговельне місце як складське приміщення. При зміні виду діяльності, групи товарів або виду послуг Орендар має право на укладення договору оренди іншого торговельного місця, що відповідає такому виду діяльності (за наявності такого).

Договір діє з 01.05.2019 до 01.05.2029 включно (пункт 6.1 договору №169).

29.05.2019 Відділом містобудування та комунального майна Чаплинської селищної ради на замовлення Жогло А.С. було видано паспорт прив`язки групи тимчасових споруд (п`ять торгових павільйонів промислових товарів) для провадження підприємницької діяльності за адресою: смт. Чаплинка Чаплинського району Херсонської області, вул. Грушевського, 75а/14 строком дії до 01.03.2029 та два паспорти прив`язки групи тимчасових споруд (три торгові павільйони промислових товарів) для провадження підприємницької діяльності за адресою:   смт. Чаплинка Чаплинського району Херсонської області, вул. Грушевського, 75а/14 строком дії до 01.03.2029.

26.03.2020 Виконавчим комітетом Чаплинської селищної ради Чаплинського району Херсонської області було прийнято рішення №23 "Про внесення змін до рішень виконавчого комітету та поштових адрес".

Згідно з преамбулою цього рішення останнє було прийнято з метою приведення у відповідність поштових адрес об’єктів нерухомого майна, яке розташоване в межах вулиць Гагаріна, Грушевського, Кримська, Меліораторів, Партизанська, Спартака, Шевченко, Шкільна, Франко в смт. Чаплинка, вулиць Центральної, Шевченка та Першотравнева с. Преображенка Чаплинського району Херсонської області.

Відповідно до підпункту 2.12 пункту 2 вказаного рішення на підставі заяви Жогло Альони Сергіївни та наданих документів (договір оренди торгівельного місця Чаплинського ринку "Чаплинське споживче товариство", розташованого за адресою: вул. Грушевського, №75"а"/14, смт. Чаплинка, Херсонська область) вирішено зміни поштову адресу з "Україна, Херсонська область, смт. Чаплинка, вул. Грушевського, №75"а"/14" на "Україна, Херсонська область, смт. Чаплинка, вул. Грушевського, №75"а"/14/1".

Пунктом 3 вищенаведеного рішення Виконавчого комітету Чаплинської селищної ради Чаплинського району Херсонської області було доручено низці громадян, у тому числі і Жогло Альоні Сергіївні, привести у відповідність з цим рішенням технічну та правоустановчу документацію на об’єкт нерухомого майна, звернувшись до державних реєстраторів речових прав на нерухоме майно для перереєстрації документів з новою поштовою адресою нерухомого майна; внести зміни до технічного паспорту в технічному бюро інвентаризації; внести уточнюючу інформацію до державного земельного кадастру в частині зміни місця розташування земельних ділянок (у разі наявності права власності на земельну ділянку).

В адресованій позивачу заяві №1 від 21.07.2020 Жогло Альона Сергіївна повідомила про набуття нею права власності на об’єкт нерухомого майна – магазин за адресою: Херсонська обл., Чаплинський р-н, смт. Чаплинка, вул. Грушевського, 75-а/14/1, у зв’язку з чим з метою реалізації конституційного права користування землею та формування нової земельної ділянки для відведення її в оренду просила надати письмову нотаріально засвідчену згоду землекористувача на вилучення з постійного користування Чаплинського сільського споживчого товариства згідно з державним актом серії ХС №50 від 24.02.1994 на право постійного користування землею площею 2,45 га земельної ділянки площею 0,05 га, на якій розташований належний Жогло Альоні Сергіївні об’єкт нерухомості – вищенаведений магазин.

Листом №75 від 18.08.2020 позивач повідомив Жогло Альону Сергіївну про відому у задоволенні її заяви №1 від 21.07.2020, адже об’єкт останньої розташований на земельній ділянці, яка знаходиться у постійному користуванні Чаплинського сільського споживчого товариства, при цьому надання нотаріально засвідченої згоди землекористувача на вилучення земельної ділянки з постійного користування землею суперечить чинному законодавству.

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №207907807 від 30.04.2020 та інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна №231191094 від 05.11.2020 вбачається, що 24.04.2020 було проведено державну реєстрацію права приватної власності Жогло Альони Сергіївни на магазини за адресою: Херсонська обл., смт. Чаплинка, вул. Грушевського, №75-а/14/1 (реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна: 2075025065254; складові частини об’єкта нерухомого майна: магазин "А" загальною площею 138,3 кв.м, магазин "Б" загальною площею 102,5 кв.м та магазин "В" загальною площею 80,8 кв.м). Підставами для державної реєстрації права власності зазначено: видані Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Херсонській області декларації про готовність об`єкта до експлуатації ХС141200600015 від 29.02.2020, ХС141200680036 від 08.03.2020 та ХС101200929875 без дати, виданий Чаплинською селищною радою витяг з рішення №23 від 26.03.2020 та виданий Приватним підприємством "САЛЕНА" технічний паспорт б/н від 16.04.2020.

Чаплинське сільське споживче товариство звернулося до Чаплинського селищного голови з листом №80 від 28.08.2020, в якому просило негайно скасувати рішення №23 від 26.03.2020 щодо зміни поштової адреси "смт. Чаплинка, вул. Грушевського, 75-а/14", посилаючись на те, вказаним рішенням орган місцевого самоврядування протиправно втрутився в господарську діяльність позивача.

У відповідь на вищенаведене звернення Чаплинський селищний голова листом №1694/02-19 від 15.09.2020 повідомив позивача про те, що рішення Виконавчого комітету Чаплинської селищної ради Чаплинського району Херсонської області №23 від 26.03.2020 стало підставою для реєстрації права власності фізичної особи на магазини за адресою: Херсонська обл., смт. Чаплинка, вул. Грушевського, №75а/14/1, у зв’язку з чим орган місцевого самоврядування не має можливості скасувати вказане рішення, натомість Чаплинське сільське споживче товариство може вирішити питання про скасування даного рішення виконавчого комітету в судовому порядку.

Зазначене стало підставою для звернення позивача до суду з позовом у цій справі.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги про визнання незаконним та скасувати підпункт 2.12 пункту 2 та виключити з пункту 3 слова "Жогло А.С." рішення Виконавчого комітету Чаплинської селищної ради Чаплинського району Херсонської області №23 від 26.03.2020, скасування державної реєстрації права власності та припинення право власності є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду з цього приводу зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частини 1, 2 статті 319 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (частина 1 статті 373 Цивільного кодексу України). Елементом особливої правової охорони землі є норма частини 2 статті 14 Конституції України про те, що право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону; право власності на землю гарантується Конституцією України (частина 2 статті 373 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 375 Цивільного кодексу України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Згідно з частиною 1 статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.11.2023 у справі №    916/1174/22 звернула увагу на те, що стаття 376 Цивільного кодексу України розміщена у главі 27 "Право власності на землю (земельну ділянку)", тобто правовий режим самочинного будівництва пов`язаний з питаннями права власності на землю.

Знаходження на земельній ділянці одного власника об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) іншого власника істотно обмежує права власника землі, при цьому таке обмеження є безстроковим. Так, власник землі в цьому разі не може використовувати її ані для власної забудови, ані іншим чином і не може здати цю землю в оренду будь-кому, окрім власника будівлі чи споруди. Тому державна реєстрація будівлі, споруди на чужій земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі (пункт 84 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18).

Самочинне будівництво нерухомого майна особою, яка не є власником земельної ділянки, слід розглядати як порушення прав власника відповідної земельної ділянки. Разом із цим сам по собі факт державної реєстрації права власності на самочинно побудовану будівлю, споруду не слід розглядати як окреме стосовно факту самочинного будівництва порушення прав власника земельної ділянки.

Здійснення самочинного будівництва порушує права власника земельної ділянки, у тому числі у разі відсутності державної реєстрації права власності на самочинно побудоване нерухоме майно за відповідною особою. Факт самочинного будівництва змушує власника земельної ділянки діяти з урахуванням того, що на відповідній земельній ділянці наявні певні об`єкти нерухомості, що обмежує можливості як користування, так і розпорядження земельною ділянкою.

Отже, самочинно побудоване нерухоме майно, право власності на яке не зареєстроване за жодною особою, все одно обмежує власника відповідної земельної ділянки в користуванні та розпорядженні такою земельною ділянкою (пункти 88- 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі №916/1174/22).

Таким чином, права власника земельної ділянки порушуються в результаті факту самочинного будівництва, а не державної реєстрації права власності на самочинно побудоване майно. Державна реєстрація права власності на самочинно побудовану будівлю, споруду поза встановленим статтею 376 Цивільного кодексу України порядком за особою, яка таке будівництво здійснила, лише додає до вже існуючих фактичних обмежень (які з`явились безпосередньо з факту самочинного будівництва) власника земельної ділянки в реалізації свого права власності додаткові юридичні обмеження (пункт 92 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі №916/1174/22).

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала, що, як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (зокрема, у постановах від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (зокрема, у постановах від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 22.09.2020 у справі №    910/3009/18, від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17).

У певних випадках спосіб захисту імперативно "прив`язаний" до певного складу правопорушення. У таких випадках можна стверджувати, що спосіб захисту визначений законом (встановлений законом), тобто термін "встановлений законом" означає не просто те, що він названий в законі (наприклад, є в переліку статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України), а те, що спосіб захисту за його змістом кореспондує конкретному правопорушенню. У цих випадках положення частини 1 статті 5 Господарського процесуального кодексу України вимагає, щоб суд застосував саме такий спосіб захисту (подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі №916/1174/22).

Можливі способи захисту прав особи - власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, прямо визначені статтею 376 Цивільного кодексу України, яка регулює правовий режим самочинно побудованого майна. А саме відповідно до частин 3- 5 статті 376 Цивільного кодексу України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на важливість принципу superficies solo cedit (збудоване на поверхні слідує за нею). Принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, хоча безпосередньо і не закріплений у такому вигляді в законі, знаходить вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства (див. постанови від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16 (пункт 8.5), від 03.04.2019 у справі № 921/158/18 (пункт 51), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункти 37-38), від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 (пункт 54), від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 (пункт 34)).

Згідно з вказаним принципом особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 263/6022/16-ц (пункт 42), від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 (пункт 54), від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 (пункт 34)).

Крім того, не допускається набуття права власності на споруджені об`єкти нерухомого майна особою, яка не має права власності або такого іншого речового права на земельну ділянку, що передбачає можливість набуття права власності на будівлі, споруди, розташовані на відповідній ділянці. Виходячи з принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди право власності на об`єкт нерухомого майна набуває той, хто має речове право на земельну ділянку (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (пункти 92-94), від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 (пункт 35)).

Визнання права власності в порядку частини третьої або п`ятої статті 376 ЦК України призводить до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна - або особі, яка здійснила самочинне будівництво, надається земельна ділянка у встановленому порядку під уже збудоване нерухоме майно як обов`язкова умова для визнання права власності на таке майно (частина третя статті 376 ЦК України); або право власності на самочинно збудоване нерухоме майно визнається за особою - власником земельної ділянки (частина п`ята статті 376 ЦК України).

Отже, застосування положень частини третьої або п`ятої статті 376 ЦК України призводить до вирішення спору між особою - власником земельної ділянки та особою, що здійснила самочинне будівництво, і, зокрема, захищає права власника земельної ділянки.

Відтак, за обставин, коли право власності на самочинно побудоване нерухоме майно зареєстровано за певною особою без дотримання визначеного статтею 376 Цивільного кодексу України порядку, задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на таке майно, або вимоги про скасування державної реєстрації прав, або вимоги про припинення права власності тощо у встановленому законом порядку не вирішить юридичну долю самочинно побудованого майна та не призведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна.

Тому належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно (подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі №916/1174/22).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Сама по собі державна реєстрація не є окремою підставою набуття особою права власності, а є офіційним засвідченням державою набуття особою права власності (аналогічний висновок викладений у пункті 123 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20)).

Державна реєстрація права власності не породжує права власності, в силу державної реєстрації право власності не виникає, вона визначає лише момент, з якого право власності виникає, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності. Факт набуття права власності має передувати державній реєстрації, оскільки юридичний зміст державної реєстрації полягає у визнанні і підтвердженні державою цього факту. Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного з метою застосування, зокрема, положень частини 4 цієї статті (подібні висновки, викладені у пунктах 122- 124 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі №    916/1174/22).

Оскільки положення статті 376 Цивільного кодексу України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею, реєстрація права власності на самочинно побудоване нерухоме майно за особою - власником земельної ділянки у будь-який інший спосіб, окрім визначеного цією статтею (тобто на підставі судового рішення про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за власником земельної ділянки), також не змінює правовий режим самочинного будівництва. За вказаних обставин особа - власник земельної ділянки не набуває право власності на самочинно побудоване нерухоме майно (аналогічний висновок, викладений у пункті 125 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі №916/1174/22).

Як вже було вказано вище, відповідно до Державного акта на право постійного користування землею серії ХС XVIII від 24.02.1994 Чаплинському ССТ Радою народних депутатів Чаплинського району Херсонської області України було надано у постійне користування земельну ділянку площею 2,45 га в межах згідно з планом землекористування.

На вказаній земельній ділянці розташований ринок, про що свідчить реєстраційне посвідчення №2121000459, видане Головним управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі.

На підставі заяви ФОП Жогло А.С., постановами правління Чаплинського ССТ від 15.11.2018 № 18 та  від 15.11.2018 № 20 було вирішено надати в оренду ФОП Жогло А.С. для здійснення торгівельної діяльності торгівельні місця на земельній ділянці Чаплинського ССТ.

Надалі між Чаплинським ССТ (орендодавець) та ФОП Жогло А. С. (орендар) укладено договір оренди торгівельного місця Чаплинського ринку №169 за умова якого орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове платне користування для провадження торгівельної діяльності та/або надання послуг промисловими товарами торгівельне місце, що розташоване на території ринку за адресою: Грушевського, 75а/14.

29.05.2019 Відділом містобудування та комунального майна Чаплинської селищної ради на замовлення Жогло А. С. видано паспорт прив`язки групи тимчасових споруд (п`ять торгових павільйонів промислових товарів) для провадження підприємницької діяльності за адресою: смт Чаплинка Чаплинського району Херсонської області, вул. Грушевського, 75а/14, строком дії до 01.03.2029 та два паспорти прив`язки групи тимчасових споруд (три торгові павільйони промислових товарів) для провадження підприємницької діяльності за адресою: смт Чаплинка Чаплинського району Херсонської області, вул. Грушевського, 75а/14 строком дії до 01.03.2029.

26.03.2020 виконавчим комітетом Чаплинської селищної ради прийнято рішення № 23 "Про внесення змін до рішень виконавчого комітету та поштових адрес" відповідно до підпункту 2.12 пункту 2 якого на підставі заяви Жогло А.С. та наданих документів (договір оренди торгівельного місця Чаплинського ринку "Чаплинське споживче товариство", розташованого за адресою: вул. Грушевського, № 75"а"/14, смт Чаплинка Чаплинський район Херсонська область) вирішено зміни поштову адресу з "Україна, Херсонська область, смт Чаплинка, вул. Грушевського, № 75"а"/14" на "Україна, Херсонська область, смт Чаплинка, вул. Грушевського, № 75"а"/14/1".

На підставі у тому числі вказаного рішення, Жогло А.С. набула право власності на об'єкт нерухомого майна – магазин за адресою: Херсонська область, Чаплинський район, смт Чаплинка, вул. Грушевського, 75"а"/14/1.

Колегія суддів зазначає, що зі змісту позовної заяви Чаплинського ССТ вбачається, що внаслідок прийняття спірного рішення органу місцевого самоврядування, яке стало підставою для проведення державної реєстрації права власності Жогло А.С. на магазин під літ. "А" загальною площею 138,3 кв. м, магазин під літ. "Б" загальною площею 102,5 кв. м і магазин під літ. "В" загальною площею 80,8 кв. м, які розташовані на вул. Грушевського, 75-а/14/1 у смт Чаплинці Чаплинського району Херсонської області (номер запису: 36376935), позивач протиправно позбавлений права на вільне користування частиною земельної ділянки, постійним землекористувачем якої він є.

З огляду на наведене вище, колегія суддів вважає, що у даному випадку у разі, якщо позивач вважає, що право власності зареєстровано відповідачем незаконно і відповідач порушив умови використання земельної ділянки, то він може звернутися для захисту права користування та розпорядження такою земельною ділянкою з вимогою про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимогою про визнання права власності на самочинно побудоване майно.

Натомість позивач у справі обрав неналежний спосіб захисту, звернувшись із позовними вимогами про визнання незаконним та скасування рішення Виконавчого комітету Чаплинської селищної ради, скасування державної реєстрації права власності та припинення права власності відповідача на майно.

Однак, як вже було вказано вище, задоволення таких вимог не призведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна та не зумовить відновлення прав власника земельної ділянки у разі їх порушення.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (такий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19).

Тому з огляду на те, що позивач у справі обрав неналежний спосіб захисту, у задоволенні позову слід відмовити.

Судова колегія також вважає, що у даному випадку позовні вимоги заявлені до неналежного відповідача по справі, а саме ФОП Жогло А.С., з огляду на таке.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (стаття 14 ГПК України).

Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог (пункти 2 і 4 частини третьої статті 162 ГПК України).

Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування (стаття 4 та частина перша статті 45 ГПК України).

 Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, тоді як установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який він виконує під час розгляду справи (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 757/39920/15-ц (пункт 31), від 27.03.2019 у справі № 520/17304/15-ц (пункт 63), від 01.04.2020 у справі № 520/13067/17 (пункт 71), від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20) (пункт 146)).

Спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно треба розглядати як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16 (пункт 36), від 16.01.2019 у справі № 755/9555/18 (пункт 25), від 21.08.2019 у справі № 805/2857/17-а, від 15.01.2020 у справі № 587/2326/16-ц (пункт 24), від 26.02.2020 у справі № 287/167/18-ц (пункт 52), від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц (пункт 72)).

Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності, який був здійснений на запит Південно-західного апеляційного господарського суду, станом на 28.02.2024 в реєстрі міститься інформація про те, що власником майна за адресою вул. Грушевського, 75-а/14/1 у смт Чаплинці Чаплинського району Херсонської області є фізична особа Богдан Віктор Леонідович.

Відповідна державна реєстрація права власності була здійснена 18.01.2022 на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна від 13.01.2022 та протоколу загальних зборів ТОВ “Правовий центр “Константа” від 13.01.2022.

Отже, з 18.01.2022 ФОП Жогло А.С. не є власником спірного майна, та відповідно не може бути відповідачем у даній справі.

Натомість, зміст і характер спірних правовідносин свідчать про те, що спір у позивача є з Богданом Віктором Леонідовичем, за яким на теперішній час зареєстровано право власності на об`єкти розташовані за адресою вул. Грушевського, 75-а/14/1 у смт Чаплинці Чаплинського району Херсонської області.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідні відомості щодо нового власника нерухового майна були внесені до реєстру 18.01.2022, тобто до прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення 04.04.2023.

При цьому, місцевий господарський суд не був позбавлений можливості під час розгляду справи та прийняття оскаржуваного рішення перевірити відповідну актуальну інформацію щодо власника такого майна та залучити дану особу до участі у справі.

Однак, як свідчать наявні матеріли справи, місцевий господарським судом таких дій вчинено не було, що призвело до задоволення вимог до неналежного відповідача по справі.

Установивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та що відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє в позові до такого відповідача (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 552/6381/17 (пункт 39), від 01.04.2020 у справі № 520/13067/17 (пункт 75), від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20) (пункт 149)).

Відтак, оскільки ФОП Жогло А.С. є неналежним відповідачем у спірних правовідносинах, у позові до неї також слід відмовити.

Разом з цим, колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта з приводу того, що йому не був відомий зміст заяви про уточнення позовних вимог, а судом першої інстанції таку заяву прийнято безпідставно, з огляду на таке.

Так наявними матеріалами справи підтверджується, що відповідну заяву про уточнення змісту позовних вимог було подано до суду першої інстанції 23.12.2020.

На підтвердження її направлення ФОП Жогло А.С. позивачем було надано опис вкладення у лист, накладну та фіскальний чек (т.1, а.с. 81-83).

Зі змісту протоколу судового засідання Господарського суду Херсонської області від 12.01.2021 вбачається, що представник ФОП Жогло А.С. брав участь у судовому засіданні та заперечував проти прийняття заяви позивача про уточнення змісту позовних вимог (т.1, а.с. 111 зворотна сторона).

Наведене спростовує відповідні твердження апелянта про необізнаність останнього зі змістом та вимогами викладеним позивачем у заяві про уточнення змісту позовних вимог.

Також колегія суддів зауважує, що Верховний Суд у постанові від 05.07.2022 у цій справі зазначив, що судом першої інстанції на порушення частини 3 статті 46 ГПК України неправомірно відхилено заяву позивача про зміну предмета позову. Звідси суд апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови дотримався вимог статті 46 ГПК України та за результатом розгляду заяви позивача про зміну предмета позову дійшов правильних висновків про необхідність прийняття такої заяви та, відповідно, розгляду позовних вимог з урахуванням заяви позивача про зміну предмета позову б/н від 22.12.2012.

З огляду на що, місцевий господарський суд під час нового розгляду справи, розглядав вимоги позивача з урахуванням заяви позивача про зміну предмета позову.

Не заслуговують на увагу й твердження апелянта й з приводу того, що провадження в частині позовних вимог до відповідача-3 підлягає закриттю через неналежність до розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки дане питання вже було предметом дослідження у даній справі та за висновками Верховного Суду наведеними у постанові від 05.07.2022 даний спір підлягає вирішенню саме в порядку господарського судочинства.

Згідно з статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

По справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, оскаржуване рішення скасуванню в частині задоволення позовних вимог із прийняттям в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Розподіл судових витрат у цій справі здійснено у відповідності до приписів ст. 129 ГПК України пропорційно задоволеним судом вимогам.

 

Керуючись статтями 269, 270, 271, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

                                            П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Одеської області від 04.04.2023 по справі №923/1205/20 в частині задоволення позовних вимог (п.п.1-3 рішення) скасувати та прийняти в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, в іншій частині рішення залишити без змін, виклавши його резолютивну частину у наступній редакції:

“ 1. У задоволенні позову відмовити повністю”.

Стягнути з Чаплинського сільського споживчого товариства на користь Фізичної особи-підприємця Жогло Альони Сергіївни 3153 грн 00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягнути з Чаплинського сільського споживчого товариства на користь Фізичної особи-підприємця Жогло Альони Сергіївни 12 612 грн 00 коп. судового збору за подання касаційної скарги.

Постанова, згідно з ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст складено та підписано 18.03.2024 у зв’язку з перебуванням судді Діброви Г.І. у відпустці з 04.03.2024 по 08.03.2024 та судді Філінюка І.Г. у відпустці з 07.03.2024 по 15.03.2024.

 

Головуючий суддя                                                                      Аленін О.Ю.

 

Суддя                                                                                            Діброва Г.І.

              

             Суддя                                                                                              Філінюк І.Г.

 

        Секретар судового засідання                                                               Герасименко Ю.С.