До відома учасників провадження у справі №923/1071/21!

На виконання ст. 12-1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” № 1207-VII від 15.04.2014 р. (в редакції Закону №2217-ІХ від 21.04.2022) Південно-західний апеляційний господарський суд повідомляє Юсупову Анну Миколаївну про прийняття постанови від 06.03.2024 по справі №923/1071/21 шляхом розміщення її тексту:

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

Південно-західного апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Богатиря К.В., Філінюка І.Г.

секретар судового засідання: Герасименко Ю.С.

Представники учасників справи у судове засідання не з’явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК"

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 23.11.2023 (повний текст складено та підписано 23.11.2023, суддя Лепеха Г.А.)

у справі №923/1071/21

за заявою боржника Юсупової Анни Миколаївни

про неплатоспроможність

ВСТАНОВИВ

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 27.08.2021 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність Юсупової Анни Миколаївни, введено процедуру  реструктуризації боргів боржника, керуючим реструктуризацією фізичної особи Юсупової Анни Миколаївни призначено арбітражного керуючого Захарчук Ксенію Олегівну.

Ухвалою попереднього засідання Господарського суду Херсонської області від 29.12.2021 визнано кредиторські вимоги до боржника.

У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб в Україні введено воєнний стан.

Відповідно до ч.7 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, в тому числі Господарським судом Херсонської області, Верховний Суд розпорядженням від 18.03.2022 №11/0/9-22 змінив територіальну підсудність судових справ даного суду на Господарський суд Одеської області.

Супровідним листом від 13.03.2023 справу №923/1071/21 передано Господарському суду Одеської області.

Постановою Господарського суду Одеської області від 04.05.2023 припинено процедуру реструктуризації боргів Юсупової Анни Миколаївни та повноваження керуючого реструктуризацією - арбітражного керуючого Захарчук К.О., визнано банкрутом Юсупову Анну Миколаївну, введено відносно Юсупової Анни Миколаївни процедуру погашення боргів, тощо.

Арбітражний керуючий Захарчук К. О. звернувся до суду із заявою про затвердження звіту про нарахування грошової винагороди та витрат за виконання повноважень у справі про неплатоспроможність Юсупової А.М. за період 04.05.2023-12.10.2023 в сумі 40 260 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.11.2023 по справі №923/1071/21 затверджено звіт арбітражного керуючого Захарчук К. О. про нарахування грошової винагороди та витрат за виконання повноважень у справі про неплатоспроможність Юсупової А.М. за період 04.05.2023-12.10.2023 в сумі 40 260 грн та стягнуто з Акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК" на користь арбітражного керуючого Захарчук Ксенії Олегівни  25 830 грн. 82 коп., тощо.

В мотивах оскаржуваної ухвали суд першої інстанції зазначив, що розглянувши заяву арбітражного керуючого, дослідивши наявні докази, суд вважає її обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню. Також, приймаючи до уваги, що авансування винагороди арбітражного керуючого не здійснювалось, майна боржника для його реалізації не виявлено, суд першої інстанції визнав за можливе стягнути грошову винагороду арбітражного керуючого з кредиторів.

Не погодившись із даною ухвалою до Південно-західного апеляційного господарського суду звернулось АТ "АКЦЕНТ-БАНК" з апеляційною скаргою в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 23.11.2023 в частині стягнення винагороди з АТ "АКЦЕНТ-БАНК" на користь арбітражного керуючого та відмовити арбітражному керуючому в стягненні неоплачених суд грошової винагороди з АТ "АКЦЕНТ-БАНК".

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що наразі відсутня законодавча норма, яка б дозволяла стягнення винагороди арбітражного керуючого з конкурсного кредитора.

До того ж, як стверджує апелянт у боржника є дохід від господарської діяльності, однак суд першої інстанції не стягнув винагороду з даного доходу.

Апелянт також наголошує на тому, що зі змісту положень Кодексу України з процедур банкрутства повноваження арбітражного керуючого є активні дії спрямовані на проведення інвентаризації фінансового та майнового стану боржника та інших дій з метою подальшого задоволення вимог кредиторів, відповідно й оплата послуг арбітражного керуючого під час виконання ним повноважень має здійснюватися за фактично виконану роботу (її обсяг), а не період часу, протягом якого триває означена процедура, і саме на господарський суд покладається обов’язок досліджувати, які фактичні дії вчинялись арбітражним керуючим та чи дійсно такі дії потребують на їх вчинення саме стільки часу.

Однак, на переконання скаржника, судом першої інстанції фактично не було досліджено час, який витратив арбітражний керуючий на вчинення тих дій, які він зазначив у звіті.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.01.2024 відкрито апеляційне провадження по справі №923/1071/21 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК"     на ухвалу Господарського суду Одеської області від 23.11.2023 та призначено справу до розгляду на 06.03.2024.

У судове засідання від 06.03.2024 представники  учасників справи не з’явились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Разом з цим АТ "АКЦЕНТ-БАНК" в апеляційній скарзі просило розглянути справи за відсутності свого представника.

Також до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання арбітражної керуючої Захарчук К.О. про розгляд справи на її відсутності.

За таких обставин, враховуючи те, що явка представників учасників справи до суду апеляційної інстанції не визнавалась обов’язковою, колегія суддів вирішила розглянути справу за відсутності представників учасників справи за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За приписами ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства арбітражним керуючим є фізична особа, яка отримала відповідне свідоцтво та інформація про яку внесена до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України. Ліквідатор - арбітражний керуючий, призначений господарським судом для здійснення ліквідаційної процедури.

У відповідності до ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду. Грошова винагорода арбітражного керуючого складається з основної та додаткової грошових винагород.

Розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень керуючого реструктуризацією становить п’ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожен місяць виконання арбітражним керуючим повноважень

Право вимоги основної грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень.

Сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відновлення відкриття провадження у справі.

У разі якщо процедура триває після закінчення авансованих заявником коштів, основна винагорода арбітражного керуючого сплачується за рахунок коштів, одержаних боржником - юридичною особою у результаті господарської діяльності, або коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі.

Витрати арбітражного керуючого, пов’язані з виконанням ним повноважень у справі, відшкодовуються в порядку, передбаченому цим Кодексом, крім витрат на страхування його професійної відповідальності, а також витрат, пов’язаних з виконанням таких повноважень у частині, в якій зазначені витрати перевищують регульовані державою ціни (тарифи) на відповідні товари, роботи, послуги чи ринкові ціни на день здійснення відповідних витрат або замовлення (придбання) товарів, робіт, послуг.

Кредитори можуть створювати фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого. Порядок формування фонду та порядок використання його коштів визначаються рішенням зборів кредиторів (у справі про неплатоспроможність фізичної особи) чи комітету кредиторів (у справі про банкрутство юридичної особи) та затверджуються ухвалою господарського суду.

Арбітражний керуючий не менше одного разу на два місяці звітує про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування його витрат на засіданнях зборів кредиторів (у справі про неплатоспроможність фізичної особи) чи комітету кредиторів (у справі про банкрутство юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - перед забезпеченим кредитором.

Звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат має бути схвалений зборами кредиторів (у процедурі банкрутства фізичної особи) чи комітетом кредиторів (у процедурі банкрутства юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - забезпеченим кредитором.

Звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат має бути схвалений зборами кредиторів (у справі про неплатоспроможність фізичної особи) чи комітетом кредиторів (у справі про банкрутство юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - забезпеченим кредитором.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, у листопаді 2023 арбітражною керуючою Захарчук К.О. було подано до суду першої інстанції клопотання в якому остання просила суд затвердити звіт керуючого реалізацією майна арбітражної керуючої Захарчук К.О. про нарахування та виплату грошової винагороди  у процедурі погашення боргів у справі №923/1071/21 за період з 04.05.2023 по 12.12.2023 відповідно до якого нарахована грошова винагорода в сумі 40    260 грн.

До вказаного клопотання додано звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат арбітражної керуючої Захарчук К.О. за період з 04.05.2023 по 12.12.2023.

У відповідності до названого звіту арбітражною керуючою Захарчук К.О. на підставі ч.2 ст. 30 Кодексу України з процедур банкрутства винагорода нараховувалась у розмірі п’яти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожен місяць виконання арбітражним керуючим повноважень керуючого реструктуризацією.

Так, за період з 04.05.2023 по 12.10.2023 арбітражною керуючою Захарчук К.О. нараховано винагороду у розмірі 67 100 грн виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на дату такого нарахування, а саме 2684 грн на місяць.

Однак арбітражною керуючою Захарчук К.О. за власною ініціативою вирішено зменшити розмір грошової винагороди за період з 04.05.2023 по 12.10.2023  до 40    260 грн.

За наслідками дослідження поданого арбітражною керуючою Захарчук К.О.  звіту колегією суддів встановлено, що останній відповідає приписам 30 Кодексу України з процедур банкрутства, а відповідні нарахування грошової винагороди здійснені з урахуванням періоду виконання арбітражною керуючою Захарчук К.О. повноважень керуючого реструктуризацією боргів та визначеного Кодексом розміру такої винагороди.

Як наслідок, суд апеляційної інстанції вважає, що місцевим господарським судом цілком обґрунтовано затверджено звіт про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражної керуючої Захарчук К. О. про нарахування грошової винагороди та витрат за виконання повноважень у справі про неплатоспроможність Юсупової А.М. за період з 04.05.2023 по 12.10.2023  в сумі 40 260 грн.

Щодо стягнення грошової винагороди арбітражної керуючої Захарчук К.О. за виконання повноважень керуючого реалізацією майна боржника з кредитора АТ "АКЦЕНТ-БАНК", колегія суддів зазначає таке.

Згідно з частинами 1, 4, 7 статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Європейський Суд з прав людини (рішення від 28.03.2006 за заявою №31443/96 у справі "Броньовський проти Польщі") зазначив, що принцип верховенства права зобов`язує державу поважати і застосовувати запроваджені нею закони, створюючи правові й практичні умови для втілення їх в життя.

Кодексом України з процедур банкрутства передбачено декілька джерел для здійснення оплати послуг арбітражного керуючого/розпорядника майна, керуючого санацією ліквідатора, разом з тим Кодекс не містить заборони здійснювати таку оплату за рахунок коштів кредиторів.

При цьому, відмова від авансування, відсутність майна у боржника або ж відсутність інших джерел для покриття витрат на виплату винагороди арбітражному керуючому можна розцінювати як примушування до безоплатної праці, що забороняється та прирівнюється до рабства в контексті ст. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та інших міжнародних актів (зокрема, Конвенції 1926 р. про заборону рабства, Конвенції Міжнародної організації праці про примусову чи обов`язкову працю 1930 р. ратифіковану Україною 10.08.1956 р., Конвенції Міжнародної організації праці № 105 про скасування примусової праці 1957 р. ратифіковану Україною 05.10.2000 р.), резолюції Економічної і Соціальної Ради ООН (ЕКОСОС) 1996 р. тощо) та суперечить ст. 43 Конституції України.

Таким чином, надання послуг арбітражного керуючого відбувається виключно на платній основі. Законодавством не передбачено випадків здійснення своїх повноважень арбітражним керуючим безоплатно (Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.07.2020 по справі №918/454/18).

Виходячи з аналізу наведених норм, у випадку, коли оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється не за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника у зв`язку з відсутністю таких коштів, то оплата послуг арбітражного керуючого, має здійснюватись за рахунок коштів кредиторів, виходячи із принципу пропорційності їх грошовим вимогам (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №910/32824/15).

Також суд зазначає, що законодавець не ставить порядок розподілу витрат на оплату послуг арбітражного керуючого/розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора в залежність від обсягу його діяльності (за умови достатності та відповідності цих дій вимогам Кодексу України з процедур банкрутства), від розміру задоволених вимог кредиторів у справі, майнового стану кредитора у справі про банкрутство, правового статусу кредитора (особа, заснована на приватній чи державній формі власності, державний орган, громадська організація тощо), від джерел фінансування того чи іншого кредитора, а також від майнових результатів роботи арбітражного керуючого у справі про банкрутство.

Отже, у зв'язку з відсутністю у боржника будь-яких майнових активів, покладення оплати грошової винагороди арбітражного керуючого за період виконання повноважень керуючого реалізацією майна на кредиторів, є правомірним.

Встановивши факт невиконання кредиторами у добровільному порядку обов`язку щодо оплати послуг арбітражного керуючого, господарський суд приймає рішення про примусове стягнення з таких кредиторів відповідних грошових сум шляхом винесення ухвали та видачі судового наказу.

Дана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.08.2018 у справі №912/1783/16 та від 04.10.2018 у справі №916/1503/17.

Той факт, що арбітражним керуючим не виявлено майна, а також, що кредиторами не створено відповідного грошового фонду авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого, не звільняє кредиторів від обов`язку оплатити послуги арбітражному керуючому за виконання повноважень керуючого реалізацією майна боржника.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо задоволення клопотання арбітражної керуючої Захарчук К.О. про стягнення з кредиторів грошової винагороди за період виконання останньою повноважень керуючого реалізацією майна боржника, пропорційно сум вимог кредиторів, визнаних судом.

Судова колегія також звертає увагу на те, що під час процедури  реалізації майна боржника,  кредитори не звертались до суду першої інстанції із будь-якими скаргами на дії (бездіяльність) арбітражної керуючої Захарчук К.О., не просили її усунути від виконання повноважень керуючого реалізацією майна боржника тощо.

Вищенаведене спростовує твердження апелянта про безпідставне та необґрунтоване стягнення грошової винагороди арбітражного керуючого з кредиторів, оскільки  відповідно до усталеної судової практики, у випадку, коли оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється не за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, чи коштів, одержаних, у результаті виробничої діяльності боржника, то оплата послуг арбітражного керуючого повинна здійснюватися за рахунок коштів кредиторів, виходячи із принципу пропорційності їх грошовим вимогам.

Згідно з статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (рішення у справі "Серявін та інші проти України", пункт 58).

Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність судового рішення та остаточний висновок.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Наведені в апеляційній скарзі порушення допущенні судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали не знайшли свого підтвердження, а мотиви апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду, щодо затвердження звіту арбітражного керуючого про нарахування та виплату грошової винагороди та  стягнення її з кредиторів боржника.

З огляду на вищевикладене колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду вважає, що оскаржувана ухвала Господарського суду Одеської області є законною, обґрунтованою та такою, що прийнята з додержання норм матеріального та процесуального права та приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Зважаючи на те, що апеляційну скаргу залишено без задоволення, витрати по сплаті судового збору за перегляд ухвали місцевого господарського суду в апеляційному порядку, у відповідності до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 23.11.2023 по справі №923/1071/21 залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.      

Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено та підписано 06.03.2024.

   Головуючий суддя                                                                Аленін О.Ю.

  Суддя                                                                                          Богатир К.В.

  Суддя                                                                                         Філінюк І.Г.    

Секретар судового засідання                                               Герасименко Ю.С.