До уваги ТОВ „Агропромислова компанія „Алькон Агро”!

На виконання ст. 12-1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” № 1207-VII від 15.04.2014 р. (в редакції Закону №2217-ІХ від 21.04.2022) Південно-західний апеляційний господарський суд повідомляє Товариство з обмеженою відповідальністю „Агропромислова компанія „Алькон Агро”, що постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.02.2024р. по справі №916/3197/23 рішення Господарського суду Одеської області від 01.11.2023р. залишено без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Богатиря К.В., Філінюка І.Г.

при секретарі судового засідання: Герасименко Ю.С.

за участю представників учасників справи:

від ДП „Адміністрація річкових портів” – адвокат Сербулов О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Державного підприємства „Адміністрація річкових портів”

на рішення Господарського суду Одеської області від 01.11.2023 (повний текст складено та підписано 13.11.2023, суддя Желєзна С.П.)

у справі №916/3197/23

за позовом Державного підприємства „Адміністрація річкових портів”

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Агропромислова компанія „Алькон Агро”

про стягнення 324 802,56 грн

ВСТАНОВИВ

До Господарського суду Одеської області звернулось Державне  підприємство „Адміністрація річкових портів” (далі –  ДП „АРП”) з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю   „Агропромислова компанія „Алькон Агро” (далі – ТОВ „АК „Алькон Агро”) про стягнення  заборгованості у загальному розмірі 324 802,56 грн., яка складається із основного боргу у розмірі 216     421,31 грн., пені у розмірі 39 897,01 грн., відсотків річних у розмірі 8029,29 грн., збитків від інфляції у розмірі 45 305,45 грн., штрафу у розмірі 15 149,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані фактом  неналежного виконання  відповідачем зобов’язань за договором  про надання послуг стоянки в частині  оплати вартості  наданих позивачем послуг протягом періоду з березня 2022 по червень 2022.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 01.11.2023 по справі №916/3197/23 у задоволенні позову відмовлено повністю.

В мотивах оскаржуваного рішення суд першої інстанції зазначив, що за умовами укладеного між сторонами договору, позивач зобов’язався надати  відповідачу на платній основі послуги по стоянці плавзасобів в м. Гола Пристань Голопристанського району  Херсонської області.

Поряд з цим, вся територія Скадовського району, до якого входить Голопристанська  громада, яка включає в себе, зокрема,  м. Гола Пристань, згідно з наказом  Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України включена  до Переліку  територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих рф, датою початку тимчасової окупації є 24.02.2022.

Як зазначено судом першої інстанції, предметом заявлених  позивачем вимог є вимога про стягнення  вартості  наданих послуг за договором протягом періоду березня – червня 2022, тобто, позивач стверджує, що ним було надано послуги за договором в період тимчасової окупації м. Гола Пристань, на підтвердження чого надано відповідні акти, які підписані лише позивачем.

Однак, як вказано місцевим господарським судом, враховуючи вимоги ст. 902 ЦК України, послуги  за договором  мають надаватись позивачем особисто за місцем їх надання, тобто в м. Гола Пристань. Проте, будь-які докази, які можуть підтвердити  факт наявності у  позивача об’єктивної можливості надавати відповідачу послуги в період  окупації в матеріалах справи відсутні. Додатковим аргументом, який підтверджує неможливість надання послуг за місцем їх виконання, на переконання суду, є складання позивачем актів у м. Київ.

З огляду на викладене вище, суд першої інстанції дійшов висновку, що лише надані  позивачем акти не можуть підтверджувати реальність факту надання послуги, оскільки обов’язок оплатити послугу виникає не з факту оформлення акту приймання-передачі наданих послуг, а з факту  безпосереднього надання послуг, реальність якого позивачем суду доведена не була.

При цьому, як зазначено судом першої інстанції, в матеріалах справи відсутні докази, які можуть  підтвердити наявність у позивача об’єктивної можливості доступу до гідротехнічних  споруд в умовах воєнного стану, вжиття  працівниками Адміністрації  будь-яких заходів з метою утримання споруд в належному стані, листування  з відповідачем щодо виконання  зобов’язань за договором  тощо.

Не погодившись із вказаним рішенням, до Південно-західного апеляційного господарського суду звернувся позивач з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 01.11.2023 у справі №916/3197/23 повністю та прийняти нове, яким стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором надання послуг стоянки від 29.06.2021 № 01/06-666, у сумі 324802,56 грн., яка складається з основної заборгованості за договором в сумі 216421,31 грн., пені за прострочення платежів в сумі 39897,01 грн., суми відсотків річних 8029,29 грн., суми збитків від інфляції 45305,45 грн., та суми штрафу 15149,50 грн.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню з огляду на наступне.\

Так, за твердженням апелянта, посилання суду на те, що територія Скадовського району до якої входить Голопристанська громада включена до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих рф, безвідносно до інших доказів не може бути достатньою підставою для висновку, що послуги за договором не отримувались відповідачем та відсутні підстави для стягнення заборгованості за вказані послуги.

На думку апелянта, з огляду на відсутність належних і допустимих доказів того, що послуги стоянки/резервування не надавались та, або не отримувались відповідачем у спірний період матеріали справи не містять, висновки суду, є припущенням.

Скаржник вважає, що судом першої інстанції взагалі не враховано специфіку правовідносин, в яких перебувають сторони (стоянка/резервування). Зокрема, позивач посилається на те, що відповідач не посилався на невиконання позивачем взятих на себе обов’язків за договором, як на підставу неможливості отримання послуг стоянки/резервування, жодних доказів невиконання вказаних обов’язків, зокрема, перебування ГТС в неналежному технічному стані та, або стані непридатному для здійснення стоянки суден матеріали справи не містять.

При цьому, як на тому наголошує скаржник, специфіка послуг стоянки/резервування за договором не передбачає безпосередньої особистої участі позивача (його працівників та, або представників) за місцезнаходженням ГТС для досягнення мети договору, зокрема, зі сторони відповідача в ході здійснення стоянки суден біля ГТС. Позивач не наділений обов’язком забезпечувати відповідачу можливість цільового використання плавзасобів, які відповідач розміщує або має на меті розмістити на стоянку біля ГТС, а також не перебуває у прямій залежності від здійснення та, або нездійснення відповідачем господарської діяльності.

Щодо наданих до матеріалів справи актів прийому-передачі послуг, апелянт зазначає, що відповідач не виконував обов’язки, встановлені умова договору, не підписав такі акти, не заявляв мотивовану відмову від їх підписання. Також, жодних належних і допустимих доказів неможливості виконання вказаних обов’язків з об’єктивних причин, невиконання, що не залежали від відповідача матеріали справи не містять. Отже, за умова договору акти вважаються оформленими належним чином, а послуги за заявлений період прийнятими замовником в повному обсязі та такими, що підлягають оплаті.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.12.2023 відкрито апеляційне провадження по справі №916/3197/23 за апеляційною скаргою Державного підприємства „Адміністрація річкових портів” на рішення Господарського суду Одеської області від 01.11.2023 та призначено справу до розгляду на 14.02.2024.

Під час судового засідання від 14.02.2024 представник апелянта підтримав вимоги за апеляційною скаргою та наполягав на її задоволенні.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстрованим місцезнаходженням відповідача є Донецька область, м. Торецьк, смт. Новгородське, вул. Нью-Йоркська, буд. 3.

Починаючи з 21.09.2023 відділення поштового зв’язку №85296 у м. Торецьк Донецької області припинило працювати з огляду на воєнний стан.

В силу пункту 21 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України особливості судових викликів та повідомлень, направлення копій судових рішень учасникам справи, у разі якщо адреса їх місця проживання (перебування) чи місцезнаходження знаходиться на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції, визначаються Законами України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" та "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції".

Якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться в районі проведення антитерористичної операції, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають електронного кабінету, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України (з посиланням на веб-адресу відповідної ухвали суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень), яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання (п.1 ст.1-1 Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв’язку з проведенням антитерористичної операції").

На виконання наведених законодавчих приписів, судом апеляційної інстанції на офіційному веб-сайті судової влади України було розміщено оголошення з повним текстом ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.12.2023 про відкриття провадження по справі та призначення справи до розгляду на 14.02.2024.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що ТОВ „Агропромислова компанія „Алькон Агро” відповідно до наведених вище вимог чинного законодавства вважається належним чином повідомленим про відкриття апеляційного провадження у цій справі, а також про дату, час та місце проведення апеляційного розгляду даної справи.

Додатково, колегія суддів наголошує на тому, що ухвалу суду апеляційної інстанції про відкриття апеляційного провадження в цій справі було направлено за відомою суду електронною адресою відповідача.

Однак, відповідач своїм правом згідно з частиною першою статті 263 Господарського процесуального кодексу України не скористалося, відзиву на апеляційну скаргу не надав, що в силу частини третьої статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи  на предмет їх юридичної оцінки Господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.06.2021 між Адміністрацією (Виконавець) та ТОВ „АК „Алькон Агро” (Замовник) було укладено договір про надання послуг №01/06-666, відповідно до п. 1.1 якого Виконавець надає Замовнику на платній основі послуги по стоянці плавзасобів Замовника, які належать та/або обслуговуються (обробляються) Замовником та резервування послуг стоянки для плавзасобів біля гідротехнічної споруди, а саме: вантажного причалу, інв. № 00001065; берегоукріплення вантажних причалів, інв. № 00001066; естакада, інв. № 00002018; причал паромної переправи, інв. № 00001062, розташованих в Херсонській області, Голопристанський район, м. Гола Пристань, вул. Берегова, 2-6 (далі - ГТС), та є державною власністю і належать Виконавцю на праві господарського відання.

Згідно з п. 2.1 договору про надання послуг №01/06-666 від 28.06.2021р. договір укладений з 29.06.2021р. до 29.06.2022р. включно, але в будь-якому випадку договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов’язань згідно цього договору. Сторони погодили, що умови цього договору розповсюджуються на правовідносини, що виникли між ними до моменту його укладання, а саме з 21.02.2021р.

Положеннями п. 3.1 договору про надання послуг №01/06-666 від 28.06.2021р. Виконавець зобов’язаний надавати Замовнику послуги відповідно до умов договору; на підставі поданих Замовником документів, визначених в п.п. 3.3.2. договору, отримувати у встановленому порядку свідоцтва про придатність ГТС до експлуатації; утримувати ГТС в належному технічному стані; повідомляти Замовника про заплановане виконання робіт з поточного чи капітального ремонту, реконструкції ГТС не пізніше ніж за 30  календарних днів до передбачуваної дати початку виконання таких робіт з вказівкою запланованого строку їх виконання, крім випадків необхідності приступити до виконання будівельних робіт негайно, що пов’язано з необхідністю рятування майна, запобігання завдання шкоди життю чи здоров’ю людей, навколишньому природному середовищу.

Згідно з п. 3.3 договору про надання послуг №01/06-666 від 28.06.2021р. Замовник зобов’язаний, зокрема,  своєчасно та в повному обсязі оплачувати послуги до моменту фактичного звільнення місця стоянки; протягом 5 банківських днів з дати укладення цього договору, оплатити вартість послуг Виконавця, у сумі, визначеній згідно п.4.1. цього договору, за перший і останній місяць дії цього договору; протягом 5 банківських днів з дати отримання повідомлення Виконавця про зарахування грошових коштів, сплачених як аванс за останній місяць дії цього договору, в рахунок погашення грошового зобов’язання Замовника, оплатити суму грошових коштів, в частині яка була використана для погашення грошового зобов’язання Замовника відповідно до п.п. 3.2.1.1. договору;  звільнити місце стоянки від плавзасобів, у разі припинення строку дії договору, протягом п’яти робочих днів, з моменту припинення договору.

Відповідно до п. п. 4.1, 4.2 договору про надання послуг №01/06-666 від 28.06.2021р. вартість послуг складає 49600,00 грн., в тому числі ПДВ - 8266,67 грн. на місяць. Розмір плати за надання послуг, визначений в п. 4.1. договору, щорічно до 01 березня збільшується на офіційно встановлений індекс інфляції, що обраховується наростаючим підсумком починаючи з дати укладання цього договору.

Умовами п. 4.7 договору про надання послуг №01/06-666 від 28.06.2021р. передбачено, що плата за послуги сплачується Замовником щомісячно до 10 числа розрахункового місяця відповідно до виставлених рахунків, які Замовник зобов’язаний отримувати у Виконавця до 5 числа розрахункового місяця.

Відповідно до п. п. 4.8 - 4.11 договору про надання послуг №01/06-666 від 28.06.2021р. здавання послуг Виконавцем та приймання їх Замовником оформлюється актом приймання-передачі наданих послуг, який Замовник зобов’язаний отримати у Виконавця до 5 числа місяця, який йде за звітним. У разі неотримання Замовником в передбачені п. 4.8. договору строки акту приймання-передачі наданих послуг, акт підписується Виконавцем з позначенням про відмову у підписанні його Замовником, та оформлений таким чином акт вважається оформленим належним чином, а послуги прийнятими Замовником в повному обсязі. Замовник протягом трьох днів із дня одержання акту приймання-передачі наданих послуг зобов’язаний вручити Виконавцю підписаний акт приймання-передачі наданих послуг або мотивовану відмову у підписанні. У разі неотримання Виконавцем підписаного зі сторони Замовника акту приймання-передачі наданих послуг або мотивованої відмови в його підписанні, у строк, встановлений п. 4.10. договору, акт підписується Виконавцем з позначенням про відмову у підписанні його Замовником, та оформлений таким чином акт вважається оформленим належним чином, а послуги прийнятими Замовником в повному обсязі.

Згідно з п. 5.2, 5.3 договору про надання послуг №01/06-666 від 28.06.2021р. у випадку невиконання Замовником, передбаченого цим договором грошового зобов’язання, у встановлений договором строк, Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі 0,1 відсотка від суми невиконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення до дати повного виконання зобов’язання. У випадку порушення зобов’язання понад у 20 днів, Замовник додатково сплачує штраф у розмірі 7% від суми невиконаного грошового зобов’язання. У випадку не виконання Замовником зобов’язання, встановленого в п.3.3.22. цього договору у встановлений строк, Замовник сплачує Виконавцю штраф у розмірі 200% від вартості послуг, визначеної в п.4.1. цього договору та додатково сплачує пеню у розмірі 2% від вартості послуг, визначеної в п.4.1. цього договору, за кожен день прострочення.

31.03.2022р. Адміністрацією було складено акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ДП-0000472 за договором  №01/06-666 від 28.06.2021р., згідно якого вартість послуг по рахунку №ДП-0000110 від 30.03.2022р. складає 54     560,00 грн.

30.04.2022р. Адміністрацією було складено акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ДП-0000366 за договором  №01/06-666 від 28.06.2021р., згідно якого вартість послуг по рахунку №ДП-0000159 від 04.04.2022р. складає 54     560,00 грн.

31.05.2022р. Адміністрацією було складено акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ДП-0000466  за договором  №01/06-666 від 28.06.2021р., згідно якого вартість послуг по рахунку №ДП-0000203 від 12.05.2022р. складає 54     560,00 грн.

29.06.2022р. Адміністрацією було складено акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ДП-0000566 за договором  №01/06-666 від 28.06.2021р., згідно якого вартість послуг по рахунку №ДП-0000258 від 01.06.2022р. складає 52     741,31 грн.

Колегія суддів зазначає, що названі акти підписані лише позивачем, підпису уповноваженої особи відповідача такі акти не містять, також на них наявна відмітка  позивача, що акти вважаються підписаними згідно з п. 4.11 договору.

Звертаючись із даним позовом до суду першої інстанції позивач заначив, що відповідач в порушення  умов укладеного між сторонами договору  не виконав свого обов’язку з оплати вартості  наданих  послуг.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку щодо необґрунтованості заявлених позовних вимог та відмовив у їх задоволенні.

 Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду з цього приводу зазначає наступне.

Згідно з ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

У відповідності до п.1 ст.12 Цивільного кодексу України, особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Як встановлено ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ст.ст. 626, 627, 628 та 629 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з статтею 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Частинами 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану господарюючого суб`єкта. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню у бухгалтерському обліку.

Отже, документами, які підтверджують виконання позивачем зобов`язання з надання послуг відповідачу, а також виникнення у відповідача зобов`язання з їх оплати, є акти надання послуг, які є первинними бухгалтерськими документами в розумінні вказаних положень законодавства та засвідчують факт здійснення сторонами господарських операцій і містять інформацію про вартість послуг.

Таким чином, виходячи зі змісту положень статей 509, 901, 903 ЦК України, обов`язок замовника оплатити послуги виникає з факту їх надання, а не з факту оформлення передачі послуг актом приймання-передачі виконаних робіт.

Оцінка господарських операцій повинна проводитися на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов вчинення конкретного правочину, з обов`язковим урахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства. Обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язок між фактом придбання послуги і подальшою господарською діяльністю. Разом з тим сам лише факт складання та підписання сторонами таких актів не є безумовним свідченням реальності господарських операцій за договором, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації, зазначеної у цих документах (аналогічний висновок викладено в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 910/4994/18 зі спору про стягнення вартості послуг).

У постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі № 914/2267/18, від 01.03.2023 у справі № 910/6210/20 наведено висновок про те, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам належить досліджувати, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального надання таких послуг за договором.

Як вбачається з умов укладеного між сторонами договору, Виконавець надає Замовнику на платній основі послуги по стоянці плавзасобів Замовника, які належать та/або обслуговуються (обробляються) Замовником та резервування послуг стоянки для плавзасобів біля гідротехнічної споруди, а саме: вантажного причалу, інв. № 00001065; берегоукріплення вантажних причалів, інв. № 00001066; естакада, інв. № 00002018; причал паромної переправи, інв. № 00001062, розташованих в Херсонській області, Голопристанський район, м. Гола Пристань, вул. Берегова, 2-6  та є державною власністю і належать Виконавцю на праві господарського відання.

Отже, умовами договору передбачено надання послуг у визначену сторонами місці, а саме у м. Гола Пристань, вул. Берегова, 2-6.

За приписами ч. 3 ст. 75 ГПК України  обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Так, загальновідомим є той факт, що 24.02.2022 Указом Президента України №64/2022 „Про введення воєнного стану в Україні” у зв'язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20  ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану"    було постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022.

Згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих рф, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за №1668/39004, вся територія Скадовського району Херсонської області, до якого зокрема віднесено й місто Гола Пристань, віднесена до територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих рф з 24.02.2022.

Відповідно, у заявлений позивачем до стягнення період надання послуг з березня 2022 по червень 2022, так й до теперішнього часу, місце в якому за умови укладеного між сторонами договору мали б надаватись послуг позивачем, є територією на якій ведуться (велися) бойові дії та є тимчасово окупованою.

За приписами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 74 ГПК України).

Статтями 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Так, позивачем на підтвердження надання послуг за договором у заявлений період з березня 2022 по червень 2022 надано лише підписані з боку позивача акти здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Разом з тим, як вже було вказано вище, сам лише факт складання та підписання сторонами таких актів не є безумовним свідченням реальності господарських операцій за договором, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації, зазначеної у цих документах (аналогічний висновок викладено в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 910/4994/18 зі спору про стягнення вартості послуг).

Так, обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язок між фактом придбання послуги і подальшою господарською діяльністю.

Однак, як вже було вказано вище, у заявлений позивачем період, територія на якій позивачем мали б бути надані відповідні послуги перебувала у тимчасовій окупації та віднесена до територій на яких ведуться активні бойові дій, що в свою чергу викликає у суду обґрунтовані сумніви щодо можливості позивача виконувати взяті на себе за договором обов’язки та надавати визначені умовами договору послуги.

При цьому, колегія суддів зауважує, що інших доказів, які б достеменно свідчили про об’єктивну можливість виконання позивачем взятих на себе за договором зобов’язань та надання у заявлений період послуг наявні матеріали справи не місять, а позивачем надано не було.

З огляду на викладене вище, суд апеляційної інстанції вважає, що надані  позивачем акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), за відсутності інших належних та допустимих доказів по справі, не можуть достеменно свідчити про надання позивачем відповідних послуг у заявлений період, зокрема й через те, що обов’язок оплатити послугу виникає не з факту оформлення акту приймання-передачі наданих послуг, а з факту безпосереднього надання послуг позивачем.

Колегія суддів також відзначає, що дійсно за умовами п. 4.9. укладеного між сторонами договору, у разі неотримання Замовником в передбачені п. 4.8. договору строки акту приймання-передачі наданих послуг, акт підписується Виконавцем з позначенням про відмову у підписанні його Замовником, та оформлений таким чином акт вважається оформленим належним чином, а послуги прийнятими Замовником в повному обсязі.

Разом з цим, наведені положення договору, за встановлених судом обставин, та відсутності інших доказів на підтвердження надання позивачем послуг за договором, не можуть бути єдиною та безумовною підставою для стягнення з відповідача заявленої до стягнення заборгованості, зокрема й через те, що обов`язок замовника оплатити послуги виникає з факту їх надання, а не з факту оформлення передачі послуг актом приймання-передачі виконаних робіт.

Суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що безумовно укладений між сторонами договір покладає на обох сторін певні права та обов’язки, зокрема на відповідача покладено обов’язок оплатити надані позивачем послуги.

Однак, у даному випадку, судом також мають бути враховані положення ст. 3 Цивільного кодексу України, якою закріплено, що принципи справедливості, добросовісності та розумності є одними із фундаментальних засад цивільного права, спрямованими, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що, зокрема, підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу.

Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18)).

Виходячи із аналізу правових норм, закріплених у ЦК України, поняття “добросовісність” ототожнюється із поняттям “безвинність” і навпаки, “недобросовісність” із “виною”. Такий висновок випливає із того, що за діяння, якими заподіяно шкоду внаслідок недобросовісної поведінки, може наступати відповідальність (наприклад, частина третя статті 39 ЦК України), а оскільки обов`язковим елементом настання відповідальності за загальним правилом є вина, то такі діяння є винними (постанова Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 521/17654/15-ц (провадження № 61-2858св18)).

Розглядаючи поняття розумності як принципу здійснення суб`єктивних цивільних прав потрібно враховувати, що розумною є поведінка особи, яка діє у межах, не заборонених їй договором або актами цивільного законодавства (постанова Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 521/17654/15-ц (провадження № 61-2858св18)).

Справедливість є однією з основних засад права та вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема у рівності всіх перед законом (третій та четвертий абзаци пункту 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).

Відтак, на переконання колегії суддів, за виниклих обставин, зокрема перебування місця надання послуг в зоні ведення бойових дій та тимчасовій окупації у заявлених до стягнення період, відсутність доказів на підтвердження реального надання таких послуг позивачем у визначному договорі місці та споживання таких послуг відповідачем, стягнення з відповідача заявленої до стягнення заборгованості безумовно може призвести до порушення наведених вище принципів справедливості, добросовісності та розумності.

З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції погоджується із висновком місцевого господарського суду щодо відмови у задоволенні заявлених позовних вимог.

Колегія суддів не приймає до уваги твердження апелянта з приводу відсутності заперечень (відзиву) відповідача щодо заявлених позовних вимог, оскільки подання будь-яких процесуальних документів по справі, зокрема й заперечень проти заявлених позовних вимог, є правом, а не обов’язком сторони, а їх відсутність не свідчить про мовчазну згоду такої сторони з заявленими позовними вимогами та не звільняє суд від обов’язку дослідження усіх обставин по справі та прийняття за результатами їх дослідження обґрунтованого та справедливого рішення. 

Слід також наголосити, на тому, що місцезнаходженням відповідача є Донецька область, м. Торецьк. Загальновідомим є той факт, що м. Торецьк Донецької області знаходиться на територій ведення бойових дій та неодноразово потрапляв під обстріли з боку окупаційних військ рф, а починаючи з 21.09.2023 відділення поштового зв’язку №85296 у м. Торецьк Донецької області припинило працювати з огляду на воєнний стан.

Не приймаються колегією суддів до уваги й твердження апелянта з приводу того, що умови укладеного між сторонами договору не передбачають безпосередньої особистої участі позивача (його працівників та, або представників) за місцезнаходженням ГТС для досягнення мети укладання договору, оскільки за умовами п. 3.1 договору про надання послуг позивач зобов’язаний, зокрема надавати відповідачеві послуги відповідно до умов договору, утримувати ГТС в належному технічному стані. Такі дії, на переконання суду безумовно потребують безпосередньої участі та контролю з боку позивача у місці надання послуг.

Втім, за тих обставин, що виникли та є загальновідомими, зокрема знаходження місця надання послуг у тимчасовій окупації та перебування в зоні ведення бойових дій, а також відсутності доказів на підтвердження реальної можливості надання послуг позивачем на такій території, у колегія суддів виникають обґрунтовані сумніви щодо надання передбачених умовами договору послуг позивачем.

Згідно з статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, колегія суддів вважає, що наведені скаржником порушення допущені судом першої інстанції не знайшли свого підтвердження, а тому підстави для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 01.11.2023  відсутні, що зумовлює залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України,  колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення Господарського суду Одеської області від 01.11.2023 у справі №916/3197/23 залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено та підписано 19.02.2024.

Головуючий суддя                                                                      Аленін О.Ю.

Суддя                                                                                            Богатир К.В. 

Суддя                                                                                           Філінюк І.Г.

          Секретар судового засідання                                                        Герасименко Ю.С.